Сценарій свята «Масляна» Дійові особи: Скоморохи, Весна, Зима, Баба-Яга. Під музику виходять діти з дитячого саду і утворюють коло. Скоморохи: До нас, сюди! Збирайся, народ!
Сьогодні вас цікаве чекає!
Ігри, забави, веселощі та сміх,
Свята вистачить у нас на всіх.
1 скоморох.
Набридла нам зима, надоскучіла,
Струмочки приморозили,
Все суставчікі перезнобіла.
Заметіль очі все повихлестала,
Заметіль - хуртовина все повимела.
2 скоморох.
Збирайся, народ »Весна красна йде!
Треба зимушку спровадити,
Дружно масницю впоратися!
Пісня: «От уже зима проходить» (хоровод)
Б.Я. Здорово, люди добрі! Привіт вам від лісовика! Тьху ти від літа! Зустрічалася з ним на болоті! Тьху ти! У польоті! Коли до вас поспішала! Пора мені обов'язки свої справляти! Я адже Масленічка.
1 скоморох. Стривай, тут щось не так. Гей, Масляна, а чи є у тебе паспорт?
Б. Я. Це у мене-то? Так! Во, дивіться! Показує і читає.
Б. Я. Призначається довгоочікуваної масницею на _____ рік. І печатка є, і підпис хитромудра внизу.
2 скоморох. А що за підпис?
Б. Я. Чахлик Невмерущий.
1 скоморох. Ідіть, ми вас масницею прийняти не можемо!
Б. Я. Як же так? Я всю зиму готувалася, недоїдала, недосипала. Таке меню вам приготувала, пальчики оближеш.
Читає.
На перше суп - Санте
На холодній воді.
Крупинка за дрібкою
Ганяються з кийком.
На друге пірог-
Начинка з жаб'ячих ніг.
З цибулею, з перцем,
З собачим серцем.
На третє значить солодке,
Так сказати по правді таке бридке:
Чи не теж желе, не те на зразок торту,
Тільки за нього послали під три чорти.
Ось як! А ще у мене дудки,
Гуслі пісні, примовки.
2 скоморох. Ну ладно, зараз ми перевіримо справжня ти Масляна. Чи знаєш ти зимові забави, діточок повеселити? Б. Я. Звичайно знаю. (запрошує дітей в коло. Гра з Бабою Ягою) (з мітлою)
Б. Я. Ось зараз для вас завдання
Перетворитися треба в тачку.
позбавитися народ
Хто швидше? Хто вперед?
Гра-естафета «На мітлі, як на коні» (ділимо дітей на 2 команди)
Голохвастов і Проня Прокопівна (уривок для старшокласників) до Дня святого Валентина
Проня Прокопівна. Чи добре ж вам там гулялось, Свириде Петровичу? Мабуть, було що їсти, пити й по колінця в вівсі бродити. Голохвостий. Ат, мусив зайти, коли Оленчина стара затягла. Ну, посидів трохи, побалакав... Та хіба ж ви не знаєте, яке там балакання. Міщанки повпивались, почали співати, потім почали плакати, потім почали лаятись. Насилу-силу втік та оце прийшов до вас, щоб одвести трохи душу.
Проня Прокопівна. Сюди б то принесли свою душу... А може, ви покинули свою душу в моєї тітки? Голохвостий. Ви жартуєте, Проню Прокопівно. Їй-богу, жартуєте. Я своєї душі не покину будлі-де. Хіба покинув би її там, де буде ваша душа, Проню Прокопівно, там — і більше нігде. Проня Прокопівна. Чи гарно прибралася Оленка на той селюцький бал та на вашу гостину? Мабуть, наділа шовкову сукню, убралася в золото та в срібло, натягла кринолін отакелецький (показує), розпустила зачіску на голові, як гору. Ото шкода, що мені не довелось подивитись на Оленчин убір. Голохвостий. Що це ви, Проню Прокопівно! Хіба ж ви не знаєте Оленки! Їй-богу, жартуєте! Хе-хе-хе! Проня Прокопівна (з злістю). Але правда, що вона гарна? Яке в неї біле личко, неначе хто обсипав борошном. Які в неї блискучі великі очі. А брови! Чи правда моя, Свириде Петровичу? Голохвостий (важко зітхає. Тихо). Ой правда, правда! Де вже не правда! Ой очі, очі! А щічки! (Голосно.) Як ви гостро жартуєте, Проню Прокопівно. Але Оленка зовсім не така, як ви малюєте; то ваш язик такий гарний, що з-під нього виходить якось все гарно. Ой Проню Прокопівно! (Встає й наближається до неї.) Як послухаю вашої розмови, то аж поздоровшаю. Проня Прокопівна. Одначе слухали цілий день, аж піджак і жилетку скинули з себе... Химко! Курева! Аж музи′ків на радощах мусили найняти, аж піввідра сивухи мусили купити. Химко! Курева! Ха-ха-ха! Голохвостий. (тихо). Чи не бісові п'яні міщанки! Певно, вже котрась забігала сюди і все дочиста розбрехала. (Голосно.) Цьому всьому неправда! Вам хтось набрехав, щоб нас посварити, щоб нас розвести. Я вам докажу, що я тут ні в чому не винен... Проня Прокопівна. Куди ж пак! Докажу, що ні в чому не винен! Ха-ха-ха! Химко! Давай курева! Голохвостий. Не вірте! Проня Прокопівна. Вірю! Голохвостий. Ба не вірте! Проня Прокопівна. Ба вірю! Бо як ви були в нас, то говорили до мене облесливими словами, а очима поглядали скоса на Оленку. Я все постерегла. Я постерегла, що нема правди на вашому язиці. (Бігає по хаті.) Голохвостий. (слідком за нею). Ба не постерегли, бо я на Оленку не дивився скоса. Я на вас дивився й хочу дивитись, і більш ні на кого. Проня Прокопівна. Я серджусь на вас! Я палаю огнем! Ой гаряче мені, ой душно мені! Води! Води!
Голохвостий. Боже мій! Бодай покорчило язики тим проклятим брехухам, що набрехали на мене та розтривожили вас. (Бере пляшку з водою, наливає води.), Проня Прокопівна. Не дам над собою кепкувати. Ви думаєте, що мені треба вас, що в мене в паничах недостача? Та я вийду на ґанок та тільки свисну, то назбігається їх повнісінький двір. Проня Прокопівна не на те вчилась в пансійоні, щоб дати водити себе за ніс. Ой душно мені! Ой горю, ой палаю! Голохвостий. Заспокойтесь, Проню Прокопівно! Прошу вас, благаю, заспокойтесь! (Тихо.) Оце біда! Ще як розсердиться та прожене мене з хати, то прощавайте мої надії на Рябкове срібло-золото! Ох! Проня. Про мене... говоріть що хочете, бо я втомилась. (Сідає на канапі.) Голохвостий. Чи вже ж ви, Проню Прокопівно, думаєте, що я й справді люблю Оленку? Чи можна ж мені, Свиридові Петровичу, любити міщаночку, що з кошиком ганяє по городу та кричить: «Сюди яблучок, сюди солодких». Пхе! Цього ніколи, ніколи не може бути. Проня. Мені здається, що не може. Голохвостий. А чи правда ж тому, щоб я таку дівчину взяв собі за жінку? Чи такої мені треба жінки! Я знаюсь з неабиякими людьми. В мене бувають вчені люди, в мене бувають усі митрополичі баси. Проня. І справді! Голохвостий. Побий мене хрест святий, коли брешу. Ну, скажіть же, чи можна ж мені мати таку жінку, як Оленка? Чи вона ж дотепна поговорити з ученими людьми, прийняти їх? Мені треба такої жінки, як ви, Проню Прокопівно! Проня. Тільки такої, як я? Спасибі вам за честь, коли ви так думаєте; ми не гонимось за такою честю. Голохвостий. Ви мене не розумієте, Проню Прокопівно! Я не хотів би іншої жінки, окрім вас. Ви — й більше ніхто! Або ви, або ніхто! (падає навколішки) Проня (тихо). Чом же це він не стає передо мною навколішки, як той вусатий копитан перед мадамою? Голохвостий. Ви не вірите? (Приступає.) Ви не вірите? Так знайте ж, що я більше нікого не любив, не люблю й не любитиму, окрім вас. Як побачив я вашу, таку заввишки, як дзвіниця, зачіску на голові, то трохи не вмер на місці. Як почув я вашу вчену розмову, то й поклав, що для моєї компанії треба такої жінки, як ви. Проня (тихо). Оце мені трохи подобається. (Голосно.) Може... не знаю. (Кокетливо.) Голохвостий. (падає навколішки перед Пронею). Проню Прокопівно! Без вас мені не жити на світі! Вірте мені, що говорю правду! Проня. Якби пак можна було заглянути в вашу душу та подивитись в ваше серце! Голохвостий. То там ви побачили б, що золотими буквами написано: Проня Прокопівна. Ой, якби золотий ключ од вашого серця та лежав в моєї душі в кишені, який би я був щасливий! А! Я б щогодини одмикав би ваше серце та все дивився на його! Я б не їв, я б не пив, я б не курив три дні, тиждень, та все заглядав би в ваше серце. Проню Прокопівно! Що ж ви скажете? (Бере її за руку.) Проня. Я... я... дайте мені трохи подумати! (Затуляє очі й лоб долонею.) Я так стривожена, так стривожена; так якось все сталось несподівано, негада-но! Я... Я даю вам свою руку (подає руку), але треба попереду спитати батька-матері!
Агенство знайомств (сценка) У школі хлопцями організовується супер-агентство з навчання премудростям знайомств із дівчатами, що так і називається - «Будьмо знайомі!» (на сцені − відповідний плакат-вивіска). Старший хлопчик (орієнтовно, семи, - восьмикласник) навчає менш продвинутих та менш «модних» учнів класу 5-го чи 6-го
− Привіт, малявки! Ну що, почнемо курси? Слабо самим знайомитися? Ну, добре! Ми навчимо! Ми вас так навчимо, що на все життя вистачить! З усіма перезнайомитеся. Просто! Легко! Ноу проблем! Я вітаю вас на першому уроці навчання знайомствам з дівчатами. Отже, хочу відразу сказати про правила знайомства: 1. Пам’ятайте, хлопці завжди краще знають, чого хочуть дівчата. 2. Хлопці завжди праві. 2. Якщо хлопці не праві, тоді хай дівчата терміново пригадають пункт перший. Всім зрозуміло? − Та зрозуміло ... − А конспектувати? Зошити принесли для конспектів? − Так. − А я вдома зошит забув ... − Ти що? Ти хіба на уроці? Це тобі в школі? Ти на курсах, бігом в кіоск за зошитом!.. Дайте йому хтось листочка! Будемо записувати. Диктую. − А ми думали… Що ви на практиці все покажете… − Практика − попожжа. Нікуди від вас не дінеться та ваша практика. Терпіння - мати научіння, во! Треба на початку теорію засвоїти. Хитрі які. Тільки в агенство поступили, і вже їм дівчат подавай. Треба потерпіть! Ви що, сумніваєтеся в нашому супер−агентстві? − Ну-у, нам би хотілося б подивитися…. Збоку. На тебе. На вас. Як ви то вмієте… А ми на вус намотаємо. − Вуси? Де у вас ті вуси? Малявки! Ви ще й шнурка не зав’яжете! − То може, нам ще рано? З дівчатами? Якщо вусів нема? Ви вже якось без вас. Шнурки в’язатимемо… − (боїться, що менші підуть) Та ладно, вговорили. Маляви! Йдемо! Покажемо майстер−клас! Слухай і запоминай! Не дай бог, що пропустите. Я вам говорю, не дай бог!.. (показує малявкам кулак) (Дівчата стоять і розмовляють, до них підходить «спец» і наказовим тоном проводить практичне заняття) − Привіт, баби, як житуха? А−ну, дружно скинулися номерами телефонів! − Ти хто такий? Чьо за крутелезне сотворіння? Дівки, ой, ржу ні магу, хтось тут пнеться до нас у компанію. − Мабуть, він хоче гроші на рахунок покласти. − (Хвилюється) Та власне, той, тойго−о, я познайомитися хотів... − Дєвоньки, а ми з незнайомими не знайомимося? − А мені татко не дозволяє! − А мені мама не велить! − А мені і мама і тато, і бабуся! (Підходять «слухачі курсів») − А казав − крутий. − А казав – агентство! − А в мене є на побілці новий альбом… − Дівчата, я тут скачав в Інтернеті таке прикольне відео. Хочете, покажу? − Ага! − Ну, тоді можна вас запросити в кафешку, там і музику послухаємо, і смішний ролик подивимося. − І морозивом вас пригостимо! − Можна, тільки не надовго, нам ще на гурток танців встигнути потрібно. − А мене, між іншим, Вітя звати… (Всі знайомляться, а «спец» по знайомствам в розводить руками і знизує плечима)
Дійові особи: Клава – старшокласниця, (Іра) Нюся – її молодша подружка, (Іванка) Орися – їхня подружка (Тоня). Нюся і Орися стоять і теревенять. Орися: Нюсь, Нюсь, а ти чула, як Ірка з восьмого класу з своїм кавалєром, що з клубу її проводжав, повелася?
Нюся: То з ким то? Орися: З Павлом Кукаренком. Нюся: Ой, цей Павлик, така лапочка! Чуть шо, втікає з уроків і на турнік, і на турнік. Такі мускулі накачав, каже: «Сила єсть, ума не треба».. А як та Іра з таким орлом повелася? Орися: Підходить він до неї на перерві і каже : «Привіт, мала, як ти там, скучала за мною?», а вона йому: «Не встигла ще, мій соколику». Він: «Це добре, не хотів, щоб ти страждала, через любов до мене». Вона йому: «А повернись-но в профіль… » Він: «Чому?» А Іра йому: «Хочу глянути, може побачу, і що я в тобі вчора знайшла». А цей Кукаренко, уявляєш, повертається, ще й біцепси показує. Ну вона йому показала інше (крутить пальцем біля виска) й каже: «А скакай но на свого білого ішака і гайда звідси, бо ти не мій принц» - і пішла. Нюся: Орись, слухай, а Кукуренко, напевно, так і не зрозумів , що вона з нього прикололася? Орися: Ні, поки Микола Романюк не заіржав. Його-то Павло і використав як скакуна. Нюся: А, точно, я бачила як Микола Павла по сходах возив туди-сюди. Ше й кричав: «Вперед, мій вірний коню!» Я то думала, що Коля йому щось програв. Заходить Клава. Клава: Привіт, дєвкі. Нюся: Привіт! Орися: здоров! Нюся: Ну, як ти там, тримаєшся? Орися: Важко до екзаменів готуватися? Клава: Не знаю, ще не бралася. Хоча кажуть, що важко. Найгірше, дівчата, що не знаю я, на кого вчитися хочу. Нюся: Ти вчитися хочеш? Ти шо, дурна? Орися: І я не знаю. Тато каже на паріхмахера, а мама - на швачку. Клава: А в самої серце до чого лежить? Орися: Я їсти люблю. Може на повара? Нюся: Знаєш шо, подруга, а готувати ти любиш? Помню, як минулого разу як я в тебе була, ти «Мівіну» приготувала, накришила туди ковбаси і переконувала мене, шо то «Шато-бурбон по-Орлеанськи» Орися: Але ж ти ж їла, аж за вухами лящало. Ще й ложку вилизувала! Нюся: Ну їла, але після того я на три дні охкала в лікарні з розладом шлунку. Клава: А то тоді, як казали, шо тебе хтось отруїти хотів, ще міліція до школи приїжджала. Нюся: Угу, то тільки потім виявилося, що то харчове, я вже думала , що гаплик мені буде. І тільки тоді, як Орисечка принесла в палату до мене «Мівіни», яку я ще не доїла, все стало ясно. Уявляєш, Клавка, просинаюся в ночі ( їсти мені не хтілося, то я те «Шато бурбон по-Орлеанськи» на столі залишила), а до столу таргани збігаються. І то прибіжать, понюхають і драла звідти, прибіжать, понюхають і драла . Я й поняла, шо то шось не ладне. На ранок забрали те «Шато бурбон», так лаборант, що його досліджував виграв Нобелівську премію за відкриття невідомого елементу таблиці Мендєлєєва. Клава: А я знаю анекдота прикольного про тарганів. Розказати? Орися: Звісно. Клава: у мужика одного таргани були. І шо він не робив, шо не придумував – нічого не допомагало. То йому один знайомий пропонує: «Ти візьми, повикидай всі харчі з холодильника, всі крихти повимітай і напиши скрізь таблички «Жерти нічого!» Мужик так і зробив. Понаписував ті таблиці та й ліг спати. А вночі просинається від того, що хтось його будить. Дивиться, аж то таргани. Старший з них і каже: «Мужик, вставай, ми тобі пожерти принесли» Орися: Ой, добре, ну а ти от на кого підеш (питає у Нюсі)? Нюся: Не знаю. От би олігарха знайти якогось. Щоб нічого не робити, а тіко салони краси, конкурси, закупи, машинки круті, плаття, тортікі різні. Клава: О, то в тебе є план у житті, ти точно знаєш, чого хочеш. А що, от би було добре, якби у школі ввели уроки по сімейному строїтельству. Я б собі його на екзамен вибрала. Нюся: Слухайте, раз вже за це зайшла мова, то чому часто буває, шо хлопці такі нездогадливі. От чого вони не розуміють, що коли я кажу «Я товста» , то це значить «Скажи мені, що я – красуня» А коли кажу «Я винувата»… Клава: То це значить «Ти ще пошкодуєш». Або «Нам слід» значить - «Я хочу» Орися: А коли дівчина каже: «Вирішуй сам» , то це значить «Хіба ж не зрозуміло, мій тупенький котику?». Або коли кажу «Річ не в тобі, річ в мені», то значить: «Річ не в мені, річ в тобі» Нюся: ну з нами то все зрозуміло, а от що думають хлопці, коли говорять: «Я тебе люблю!» Клава: Я переведу: «Ти просто неймовірна красуня!» Нюся: Ну добре, а коли «Ти просто прекрасна!» Орися: Він думає « І що з людиною косметика може зробити!» Клава: А мені один підходить і каже «У мене ніколи не було, щоб так відразу, як в вир! Нюся: О, боже, ото тайна: «Всім так говорив, і завжди спрацьовує!» Орися: А якщо каже: «Давай зостанемося друзями» (Уривок для ознайомлення)
Стецькові женихання (до дня Святого Валентина) Стецько. А батько казали, що вийдеш за мене заміж. Галя. За тебе заміж? Та ні за які гроші! Стецько. Брешеш Галько, брешеш! А батько казали, що, може, за якісь там гроші і не вийдеш. А за великі гроші – вийдеш, вийдеш!
Галя. Та ну тебе! Ну що мені з тобою робити? Стецько. А твоя мати казали, щоб ти мені рушники давала! Галя. Тобі рушники? Ага! Ну, добре, Стецьку, будуть тобі зараз рушники! Стецько. О-о-о. Отак би і одразу. Іди ж, неси! Ну, а поки ти принесеш, я сяду і перепочину. І смачненько поїм. Я страх, як люблю по-поїсти. І сидів би – їв би, і ходив би – їв би, і спав би – їв би! А батько каже: «Ну і, сину, у тебе й черево, більше ніж у нашої корови!» Та я його не слухаю. Стецько їсть і засинає... І сниться нашому Стецькові Що він в Туреччині – султан. І має право обирати В гарем собі прекрасних дам. Долаючи далекі далі, Зі всього світу їдуть кралі. Бо в Інтернеті є реклама: Потрібна жінка для султана! (Стецько в одязі султана. Біля нього прислуги. Зі всіх кутків світу їдуть дами).
Американка. Хай, хелоу, хау ду ю ду. Із Америки я йду. Прочитала в Інтернеті, Що султан шукає леді. Май амерікан біг вдача Як хот-дог, я вся гаряча. Розпалю я серце Джона, Як пожежу у Макдональдс. Запалають очі так, Як у дядечка Макдак.
Стецько. От і перша, щоб любити – Хоче просто підпалити. Ні, на ній я не женюся, Краще інших подивлюся!
Німкеня. Ахтунг всім і гутен таґ. О, Збараж! Це так, це так! Я приїхала сюди, Щоб лишитись назавжди! Йоган, ти мені повір, Будеш вдома – бригадир. Будем ми з тобою близькі, Як з капустою сосиска!
Стецько. Ні, ні, ні! Це не дівчина. Це вже фюрер-господиня. Ні, на ній я не женюсь! Кращих інших подивлюсь!
Іспанка. Буенос діас, всім аміго! Ох! Який Жуан ти грінго. Вся палаю я, як карі. Добре нам буде у парі. Схожим будеш у сомбреро На бика, ні, на тореро. Гарна я не тільки з виду. Зробимо з життя кориду!
Стецько. Ні – стривай, не так вже швидко. Ти гаряча – зразу видко! Я не бик – ти чуєш, мила, Хочу, щоб мене любили! Ні, на ній я не женюсь! Краще інших подивлюсь.
Француженка. Бон жур, монс’є, бон жур, мадам. Хто тут сказав: «Шерше ля фам?» І, хто, скажіть мені, мон шер, Мій Жан – мій мєсний кавалер. Якщо я вам скажу: мерсі, Вам будуть заздрити усі. Мон шер, якщо я вас люблю, Для вас я Францію спалю!
Стецько. Здуріла дівка, он яка, Вона заморить козака, І замість того, щоб любити – Я буду Францію гасити! Ні, на ній я не женюся, Краще інших подивлюся! (Уривок для ознайомлення)
Прийди, весно, з радістю! Мета: продовжити знайомство учнів з традиціями і звичаями українського народу, розвивати уяву, увагу, пам`ять, вміння декламувати вірші, інсценівки, виховувати любов до рідного краю, до культури українського народу. Обладнання: рушники, виставка дитячих малюнків , матеріали для проведення народних ігор, аудіо записи. Хід свята
(Звучить музика. Вбігають скоморохи) 1-й – Глянь, скільки народу зібралося. 2-й – А чого вони зійшлися, самі не знають. Краще б вдома сиділи. 1-й – Слухай, брат, от що я знаю. Їхав один чоловік лісом у слободу, на ярмарок за покупками. У яр спустився, глядь – лисиці хоровод водять. І всі такі вбрані. І чого б ще? 2-й – Так ще що! Я от що знаю. У бабці Марії миші розвеселилися, бігають із кута в кут, і посміхаються. А коти Васькові вуса збрили. І чого це вони?
1-ша дівчина - Жило-було Стрітення. Воно було веселе, чепурне i дуже любило хизуватися собою. А чому б i ні? Адже без нього не відбувалося б зимово – весняне свято, яке щорічно влаштовував суворий і всевладний лютий. Ox, i любило це свято Стрітення! Ще б пак! Адже воно там зустрічалося з першою красунею стрімкого Року — Весною, в яку, по самі вуха було закохане.
2-га дівчина - Причепурившись перед дзеркалом, воно поважною ходою почимчикувало на свято. Але що це? Пе¬ред галявиною в царстві дрімотних дерев, де повин¬на відбуватися церемонія вручення ключів красуні Весні від старенької Зими, стояла сторожа. Це були ХОЛОДНИЙ Вітровий, пекучий Морозенко, та проворний Градусник. Вони миттю заступили дорогу Стрітенню.
Вчитель - Ось, діти, у мене в глечику є стрітенська вода, і я хочу покропити вас нею, щоб ви були здорові та веселі , як це свято.
(Діти називають прикмети)
Якщо на Стрітення мороз буває, то ведмідь свою буду розбиває. Якщо на стрітення капає з стріхи – не найдеться з літа потіхи. Якщо в цей день бурульки довгі – літо буде мокре, а коли малі – сухе. Якщо в цей день тиха і ясна погода – буде добрий врожай і роїння бджіл.
(Звучить музика зими. Чути стукіт палиці. Входить зима)
Зима - Скільки снігу принесла – Аж не віриться. Скільки вулиць замела – Не злічить! Час на північ відлітать, Та не хочеться, Як без вас прожити.
Зима - Добридень, слуги мої вірні і ви, дорогі діти! Скажіть, а чи любите ви мене, чи весело вам було зі мною, Зимою? А чи не боїтеся ви мого Мороза-Морозенка та Метелиці-хурделиці? Наталя Василівна допоможіть мені провести аукціон «Зимових слів». (Проходить аукціон)
Ведуча - Добре, Зимонько, було нам з тобою. Та вже Весна не за горами. Зима - Хіба прийшов мені час з Весною зустріти¬ся? (Вбігає Стрітення) Зима - А я й забула, що сьогодні такий день. Ну що ж, позмагаємося! Кличте Весну!
(Танець «Пробудження весни» та веснянки – заклик) Зима - Ой, ой, та це ж і справді весна іде, ще подивимось, хто з нас сильніший. Насуплю я брови І вітер холодний повіє, Усе захолоне, рятунку нема, Під снігом замре, заніміє. Весна - А я засміюсь - І сонце ласкаве засяє Прокинуться луки, ліса і поля - Усе розцвіте, заспіває. Куди ступлю – сонце сяє, Усе навколо оживає, А ще пробуджую від сну Я нашу землю чарівну.
Масляна - Доброго дня. Я Масляна. В мене личко біленьке, щічки рум’яненькі, як пампушечки. Веселий я спеціаліст по млинцях, пиріжках та варениках. До вас поспішала, щоб з вами пограти і себе показати. Чекають тут вас усілякі забави. Веселощі, звісно, чекають на славу. Тож вушко своє, друже, гостро тримай. Кмітливість і вправність скоріш проявляй. Моє вам шанування. Я до вас на цілий тиждень завітала. Принесла я вам пиріжки із сюрпризом. Проведемо гру, яка називається «Пиріжки з ґудзиками».
(Учасникам роздають пиріжки. Масляна оголошує, що в одному з них сюрприз, (в якому, вона сама не знає,)- 5 маленьких ґудзиків. Завдання гравців – з’їсти пиріжки, а той, кому попадуться ґудзики, покаже їх усім присутнім. Масляна попереджає, що потрібно бути обережним, щоб не проковтнути ґудзика, та не подавитися. Насправді ж у пиріжках ґудзиків немає – це розіграш)
Масляна - Ой, як злякалися. Зубки свої поламати боялися? А як на мене, то все одно з чим пиріжки, якби їх тільки побільше було. Ой, а я ще Масляниця – млинцеїдка. З млинцями до вас поспішала сюрпризи та ігри приготувала. (Уривок для ознайомлення)
Масляна Дійові особи: І блазень, ІІ блазень, ведуча, Зима, Масляна, І жінка, ІІ жінка, ІІІ жінка, І дівчина, ІІ дівчина, ІІІ дівчина, IV дівчина, І хлопець, ІІ хлопець, ІІІ хлопець, зять, теща, Весна
Вбігають блазні.
І блазень: Ха-ха-ха! Глянь-ка, скільки навкруги народу зібралося!
ІІ блазень: А чого вони зійшлися, самі мабуть не знають. Краще б удома сиділи.
І блазень: Напевно, на млинці набігли.
ІІ блазень: Так!!! Слухай, брат, от що я знаю. Їхав один наш мужик лісом у слободу на ярмарок за покупками. У яр спустилися, глядь - лиси хоровод водять. І всі такі вбрані. І чого це вони?
І блазень: Так, це що! Я от що знаю. У бабки Марії миші розвеселилися, бігають із кута в кут і посміюються, а коту Васькові вуси збрили. І чого це вони?
Ведуча: Я відповім на ваші питання - і лиси, і миші зиму проводжають так весну чекають. І народ тут зібрався, щоб зиму провести й весну зустріти. Веселі пісні поспівати, в ігри пограти.
Звучить музика зими. Виходить Зима Фонограма «Зима».
Скільки снігу принесла - Аж не віриться. Скільки вулиць замела - Не злічить! Час на північ відлітать, Та не хочеться. Як без вас прожить?
Я - зимонька зима, Я прийшла у грудні, свята принесла в ваш дім. Та сонце на тепло, І чатує лютий, То ж піду я з ним.
І блазень: Ой! Дивіться, сама Матінка Зима до нас у гості йде.
Зима: Низький уклін вам, добрі миряни! Поморозила я вас на славу. Задоволена моя душенька. А може, на вас ще морозцю напустити?
Блазні хором: Ні, не треба, спасибі.
Зима: А раз ні, те порадуйте мене, повеселіть. Покажіть свою силу й спритність, та вдачу молодецьку!
ІІ блазень:
А хто сильніше із хлопців, а ну, беремося за канат! Той, хто перетягне, найдужчим стане.
Іде гра «Перетягування канату».
Зима: Спасибі вам! Порадували ви мене, повеселили.
Ведуча: Матінка Зима! Спасибі тобі за сніжок, за сніжні гірки, за зимові канікули й свята Нового року й Різдва Христового.
І блазень: Навіть за сильні морози спасибі, на те ти й Матінка Зима.
ІІ блазень: А тепер дозволь передати владу Весні-Красній. Вона вже не за горами. Допоможе нам у цьому Масляна.
Ведуча: Масляна, Масниця, Колодій - одне з календарно-побутових свят, яке пов'язане із давнім народним звичаєм - проводами зими і зустріччю весни. Припадає воно на останній тиждень перед початком Великого посту.
Це свято триває тиждень, щовечора збирає молодь на вечорниці. Молодь гуляла до третіх півнів, бо це було останнє гуляння в хаті. Після Масляної збирались вже на вулиці Тиждень Масниць починався з понеділка.
І блазень:
Душа ти наша, Масниця, Цукрові твої вуста, Солодка твоя мова! Приїдь до нас у гості На широкий двір, На горах покататися, У млинцях повалятися.
Пісня «Масляна»
Муз. О.Злотника - вірші О.Вратарьова
Ой, дорослі і малята, ой, ви хлопці і дівчата, Вас ми раді привітати, добру пісню проспівати! Всіх запрошує на свято і широка, і багата, Масляна! Масляна! Масляна! Масляна! Приспів:
А вже скоро в нас весна, наче квітка чарівна. Вже не довго до тепла - до Петра і до Павла. Великдень в добрий час поспішає вже до нас. А сьогодні - гай гуде! Щира масляна іде!
Гуляй, Масляна, як треба, не забудемо ми тебе І млинці твої гречані, і вареники в сметані! Ти співай, моя родино, щоби жито уродило. Масляна! Масляна! Масляна! Масляна!
Приспів:
Заходить Масляна, дівчина у святковому українському вбранні, тримаючи в руках макітру з варениками.
Ведуча: А ось і прийшла до нас дорога гостя, Масляна. Та ще й з варениками!
Масляна: Моє вам шанування. Я до вас на цілий тиждень завітала. Цілих 7 днів будемо вживати скоромну їжу: м'ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня - вареники з сиром, политі сметаною, млинці... Гулятиму і я з вами. А чим порадуєте, зустрінете мене?
Дівчатка з початкової школи. Гарною піснею
Пісня «Подоляночка»
Десь тут була подоляночка, Десь тут була молодесенька. Тут вона сіла, тут вона впала, До землі припала, сім літ не вмивалась, Бо води не мала.
Ой устань, устань, подоляночка Ой устань, устань молодесенька. Вмий своє личко, личко біленьке, Біжи до Дунаю, бери молоденьку, Бери ту, що скраю.
Десь тут була подоляночка, Десь тут була молодесенька. Тут вона сіла, тут вона впала, До землі припала, сім літ не вмивалась, Бо води не мала.
І блазень: Наша Масниця дорога Ненадовго до нас прийшла. Ми думали, на сім тижнів, Виявилося - на сім днів.
Разом. Масляна, Масляна, яка ти мала, - якби ж тебе сім неділь, а посту одна.
Ведуча: перший день - зустріч. В понеділок зранку жіноцтво збиралося справляти Колодки - символ продовження роду, частину Дерева Життя
ІІ блазень:
Поспішайте, поспішайте, поспішайте скоріше! Немає свята нашого веселіше.
Заходять жінки.
І жінка: Чи можна до вас? Добрий день, шановні господарі.
Масляна: Заходьте. Сідайте за стіл. Ми вас чекали. Пригощайтесь.
II жінка: Спочатку повинна колодка народитись.
Колодка, колодичка Не мала, не величка Як без листя гілочка Для дівчат бадилочки Народися, не барися Час прийшов, розвеселися!
Виймає полінце, кладе його на стіл і по черзі його всі жінки вповивають.
I жінка: Ось і народилась колодка. Вітаю вас, подружки, з народженням колодки!
Жінки встають, обнімаються, цілуються. Пісня жінок Фонограма «Не давайте сумувати» Н.Май (Уривок для ознайомлення)
1 глашатай. Ха-ха-ха! Подивись-но скільки навкруги народу зібралося.
2 глашатай. А чого вони зійшлися, самі мабуть не знають. Краще б удома сиділи.
1 глашатай. Напевно на млинці набігли.
2 глашатай. Так! Слухай, брат, от що я знаю. Їхав один наш мужик лісом у слободу на ярмарок за покупками. У яр спустилися, глянь – лиси хоровод водять. І всі такі вбрані. І чого це вони?
1 глашатай. Так, це що! Я от що знаю. У бабки Марії миші розвеселилися, бігають із кута в кут і посміюються, а коту Васькові вуси збрили. Чого це вони?
Господиня. Я відповім на ваші питання – і лиси, і миші зиму проводжають і весну чекають. І народ тут зібрався, щоб зиму провести й весну зустріти. Веселі пісні поспівати, в ігри пограти.
1 глашатай. Усім друзям та гостям Щирі вітання!
2 глашатай. Хай здійсняться незабаром Ваші сподівання!
1 глашатай. Хто радіє сонцю, квітам Хай весну стрічає!
2 глашатай. До нас Масляна – красуня На двір виїжджає.
Вивозять масляну.
Пісня «Масляна» О. Злотника.
Господиня. Прийшла Масляна до нас. Її зустрічаємо, З сиром, маслом, калачем, З бубликами і млинцем.
Господар. Ой, які ж у нас млинці Із аршин у довжину, А з півхати в ширину!
Господиня. Ой і Масляна, ти ж гарна! Зустрічаємо тебе файно! Ми тобою хвалимося І млинцями об»їмося.
Виходять дівчата. 1 дівчина. Ой, дівчата, і весело ж було на вулиці. 2 дівчина. Цілий тиждень з хлопцями жартували. 3 дівчина. Та як пов»язали хлопцям «колодки», то мабуть не до сміху їм було! 4 дівчина. Будуть знати, як залицятися та не сватати. 5 дівчина. А пам»ятаєте, як у розлогий четвер хлопці змагання влаштували? 6 дівчина. Як таке забути! Скільки їхніх синців та гуль лікувати довелося. Виходять хлопці. 1 хлопець. Пампушка Масляна на вулицю вийшла, З гори кататися, з парубками гратися: Не дурні парубки – піддавайте під боки! 2 хлопець. Здорові були,дівчата. 3 дівчина. І вам, дай боже. 3 хлопець. Із прощеною неділею, красуні. 4 дівчина. А чого це ви, хлопці, раптом до нас? 4 хлопець. Справу маємо. 1 дівчина. Яку? 5 хлопець. Та сьогодні ж останній день Масляної. То хочемо пробачення у вас попросити та від колодок відкупитися (показує на рукав зі стрічкою). 2 дівчина. Бог простить, парубки. Але ж задарма «колодки» не знімемо. 6 хлопець. Та ми ж не з порожніми руками. Хлопці дістають з кишень кольорові стрічки, намиста, хусточки і віддають дівчатам. Дівчата, взявши подарунки, знімають з хлопців «колодки». Хлопці. Пробачте, дівчата. Дівчата. І ви нас, хлопці. Хлопці і дівчата. Бог простить. 4 хлопець. Ну що, дівчата, раз ми помирилися, то, може, почастуєте нас? 6 дівчина. Ач, які хитрі! 3 дівчина. І чого ж ви бажаєте? 3 хлопець. Та хоч би по пиріжечку із сиром… Дівчата. То вам із сиром пироги? Дівчата виходять наперед, виконують пісню «Із сиром пироги». 5 хлопець. Дівчата, та ми ж не такі! 3 хлопець. Ми вас щиро любимо! 2 хлопець. І шануємо. 1 дівчина. Гаразд, не крайте серце, нагодуємо. Дівчата з хлопцями виходять. Господиня. А де ж мій господар? На хлопців і дівчат задивилася, а він кудись пропав. А чи не бачили ви його? Піду пошукаю. Сценка «Фараони». Господиня. То ось де ти. Гостей повен двір, а тебе не має. Господар. Та йшов Уляну шукати, а тут кумів зустрів та й затримався. Господиня. Та он же вона! Дивись, чоловіче, до неї Стецько підійшов. Господар з господинею виходять. Сценка з твору Г. Квітки-Основ»яненка «Сватання на Гончарівці» (уривок залицяння Стецька до Уляни). Сценка з твору Г. Квітки-Основ»яненка «Бой-жінка»(уривок, де Потап їсть груші на вербі).
1 дівчина. Не пускає мене мати На вулицю погуляти, А хоч пустить, то пригрустить: «Іди, доню, не барися У сінечки та й вернися! Бо на дворі піст наступає, А хто його проскаче, Той великодня не побаче. Виїздять на конях дівчата з гармоністом, співають. Господиня. Гарно як дзвенять дзвіночки, Їдуть саночки до нас. Господар. Гуляй, Масляна, як треба, Поки є для цього час. З саней виходять два куми. 1 кум. Куме. 2 кум. А що? 1 кум. То це ви поросят везете продавати? 2 кум. Та, везу. 1 кум. А гарні? 2 кум. Якби ще і їли… А ви, куме, корову вирішили продати? 1 кум. Еге ж … 2 кум. А чи добра корова? 1 кум. Добра, якби ще й молоко давала, то ціни б їй не було. З саней виходять дівчата. - Пиріжки! Пиріжки! Пиріжки! Прямо з печі, прямо з жару То візьміть хоч пару.
- Є гарячі млинці, кожен по усмішці, Млинці славні, пухкі та гарячі, На олії, добрячі.
- Вареники! Вареники! Вареники! Вареники будем їсти. Вареники наші з сиром, Вареники не дожину Вареники у сметані. - Бублики! Бублики! Бублики! Купуйте бублики!
- Чай, узвар – духмяний, солодкий Купуйте скоріше, щоб було веселіше!
- Та ми не продаємо Ми за дарма віддаємо!
1 кум. Купуйте поросят, налітайте! Гарні поросята! А що вже їдять! Вуха пооб»їдають! Якби було чим годувати, нізащо не продав би! Купуйте поросят!
2 кум. Продаю корову! Така добра корова. Купіть корову! Не пошкодуєте.
- А чи багато молока дає?
2 кум. Та стільки, що не будете знати куди дівати. Якби вдома зайве відро було, ні за які гроші не продав би! Аж серце болить. Та що поробиш… Мушу. Купіть. Підходять дівчата, йдуть торги.
Пісня «Сало» М. Поплавського.
Господиня. Ми зібралися сьогодні Разом зиму проводжати, Як ведеться у народі Станем дружно в хороводи.
Господар. Поспішайте, поспішайте скоріше, Нема свята нашого веселіше.
Хороводи, гаївки, веснянки. (Уривок для ознайомлення)
Казкарка Зима нас вдосталь розважала: Різдво ми й Новий рік стрічали, Біля ялинки були жарти, сміх,
Каталися ми з гірок снігових. Прийшла пора Зимі на північ повертатись, Тож, хоче вона з нами попрощатись. Дарує масляну нам на прощання – Свято веселе зимове, останнє. Нумо, веселі скоморохи, свято починайте! А ви, музики, веселіше грайте!
Звучить музика, виходять Скоморохи (Блазні).
Скоморох просимо гості милі, вітаємо! Веселощів вам та радості бажаємо Ласкаво просимо, будьте як дома Знайомтесь з усіма, хто вам не знайомий.
1 С: Гей, хто веселитись бажає? Тут вас щось цікаве чекає! Ми кличемо до нас всіх, Хто полюбляє забави та сміх!
2 С: Завдання важливе виконуємо ми - Скликаєм на свято останнє зими! Масляна щедра гостей всіх вітає, Млинцями смачними всіх пригощає!
1 С: Ми нудьги не переносимо – В гості Масляну запросимо.
Дівчата: А ми Масляну дожидаєм, Сиром Масляну зустрічаєм. Сиром гірку ми укладаєм, Маслом зверху ми поливаєм. Наша Масляна годована, Щира гостя ти нам жадана.
Діти виконують пісню «Масляна» муз. Злотника, сл.. Вротарьова.
Входить масляна.
Масляна: А ось і я! Я прийшла до вас з добром, З сиром, маслом, пирогом, Ще з млинцями, калачами та вареничками! На тарілки їх складайте, Та на стіл їх подавайте.
1 Д: а моя мати млинців гречаних напекла!
2 Д: А моя вареників наварила з сиром!
3 Д: А про вареники така приказка є: «Вареники доведуть, що й хліба не дадуть.»
1 Д: А я іншу примовку знаю: «Вареники та коржі поховали для хліба ножі.»
2 Д: Все гарно на Масляну, але ж вона така коротка!
3 Д: Так і кажуть в народі: «Живе Масляна сім деньочків. Залишайся, Масляна, на сім рочків.»
Масляна: А ще є така приказка: «На Масляну співайте, грайте, усіх млинцями пригощайте!»
Пісня «Калачі.»
Масляна: Мене усі стрічають, Коли зима минає. Я їду на санчатах, Заходжу в кожну хату. Везу в міста і села Розваги та пісні веселі. Тож про зиму заспівайте І в веселу гру пограйте.
Пісня «Гра в сніжки.»
Хороводна гра «Ой, зимонько!»
Ой, зимочко, ой, зимочко Покинь свою схованочку Лови кого схочеш Лови кого зможеш Раз, два, три – лови (заморожує).
Масляна: Зимоньку сьогодні проводжаєм Знову через рік чекаєм.
Казкарка: Що ж, Зима майже пішла від нас, забравши з собою морози, хуртовини. Вище піднялося сонечко, зігріваючи землю. Чекаючи на Весну, люди склали ось таку казочку про те, як Півник прогнав Лисичку із Зайчикової хатки. Так і Весна прожене скоро зиму, розтоплюючи кригу та сніг. (Уривок для ознайомлення)
Утренник Праздник Букваря в начальной школе Зал украшен картинками с изображением книг, шариками. Звучит музыка, в зал входят дети.
Учитель. Мы пригласили вас, дорогие гости, на наш праздник прощания с Букварём. У нас большая радость – все дети научились читать первую школьную книгу – Букварь. Сегодня мы прощаемся с нашим добрым другом. Совсем недавно, не прошло и года, как наши дети стали учениками, переступили впервые порог школы, своего класса и взяли в руки «Букварь». И вот они уже прощаются с ним. Научившись писать, читать и считать. Учились мы и не только этому. Странички «Букваря» учили нас быть дружными, весёлыми и ещё многому – многому другому.
1-й ученик В поезд можете садиться. Этот поезд быстро мчится От границы до границы По степям до синих гор На зеленый светофор.
2-й ученик В школу он спешит сейчас К нам на праздник в первый класс! Опоздать нельзя на праздник – Это каждый знает. Мчится поезд-первоклассник, Скорость набирает.
3-й ученик Прибавляет по пути К трем четыре, к двум к пяти, Путь чернилами гремит, Чуть губами шевелит, Изучая алфавит.
4-й ученик Так садись в счастливый поезд И помчим от А до Я. Нынче в нашей школе – праздник! Славный праздник букваря!
5-й ученик Мне учиться очень нравится, Отвечать я не боюсь, Я могу с задачей справиться, Потому что не ленюсь. Мне теперь не до игрушек. Я учусь по букварю. Соберу свои игрушки И детсаду подарю.
6-й ученик Я бросила куклу, играть не хочу, Мне некогда очень, я буквы учу. Из них я сама составляю слова, Из них написала я: «Мама моя»
7-й ученик Даже маленький ребенок, Не умеющий читать, Только вышел из пеленок – Просит книгу показать.
8-й ученик Мы дружны с печатным словом. Если б не было его, Ни о старом, ни о новом Мы не знали б ничего!
9-й ученик Надо 10 лет учиться, Не лениться, а трудиться. Год за годом промелькнул, И от школьного порога В жизнь откроется дорога.
10-й ученик Машинисты и ткачи, Трактористы и врачи, Лесорубы и шахтеры, Комбайнеры и актеры, Повара и кузнецы, Водолазы и певцы – Вместе. Все когда-то в первый раз Приходили в первый класс!
Ученик 11. Закончен Букварь И все буквы мы знаем. Стихи и рассказы свободно читаем. Добру в нём учила нас русская речь И мы её будем любить и беречь!
Учитель. Да, букварь – начало всех начал. Но праздник начался, а главного гостя – Букваря – нет. Давайте, ребята, позовем его. Все. Букварь! Букварь! Мы ждем тебя! Входит Букварь. Букварь. Я - букварь, учу читать, Меня никак нельзя не знать. Меня изучишь хорошо – И сможешь ты тогда Любую книжку прочитать Без всякого труда. А вы знаете, сколько мне лет? Почти 400 Учились все по мне и встарь, Я – книга школьная – букварь: Рисунки, буквы, точки, Коротенькие строчки. Тому, кто хочет много знать, Кто хочет книги прочитать Про горы и долины, Про реки, звезды и моря – Не обойтись без Букваря. Ты эти буквы заучи, Их три десятка с лишком. А для тебя они ключи Ко всем хорошим книжкам. Азбука, от А до Я, смирно! Букварь. Гласные? Гласные буквы. Здесь! Букварь. Согласные? Согласные буквы. Здесь! Букварь. Буквы, которые не обозначают звуков, здесь? Ъ и Ь. Здесь! Учитель. Буквы-значки, как бойцы на парад, в чётком порядке построены в ряд. Каждый в условленном месте стоит, называется всё . Дети. Алфавит!
А. Буква А, буква А, Алфавита голова, Знает Вова, знает Света А похожа на ракету. Б. Вы посмотрите: кто такой? Загородив дорогу, Стоит с протянутой рукой. Согнув баранкой ногу. Он нас с тобой зовёт к себе. И говорит: «Я – буква Б».
В. Вот буква В видна вдали Красивая, литая. Как будто крендель испекли, Приезжих поджидая. Г. Г – крючок обыкновенный, Но в труде помощник верный. И в косу, и в кочергу Превратить я Г могу. Д. Вот стоит, дымок пуская Буква Д – труба печная. Е. На дворе – какая жалость! Наша лесенка сломалась, Наша лесенка сломалась, Буква Е зато осталась! Ё. Е и Ё – родные сёстры, Различить сестёр непросто, Но у буквы Ё две точки, Словно к лесенке звёздочки. Ж. Если сноп, как пояском, Подпоясать колоском, Сноп соломы на меже Превратится в букву Ж. З. На эту букву посмотри: Она совсем, как цифра три. В звезде найдёшь ты букву З, И в золоте, и в розе, В земле, в алмазе, берёзе. И. На калитку посмотри, Чем она не буква И? Между двух прямых досок Одна легла наискосок. Й. Букву Й зовут И кратким Й как И в твоей тетрадке. Чтобы Й не спутать с И Сверху палочку пиши. К. Сигнальщик держит два флажка. С флажками он, как буква К. Л. Алфавит продолжит наш Буква Л – лесной шалаш. М. Взявшись за руки, мы встали И на М похожи стали. Н. Там я букву Н найду, Где гамак висит в саду. Посмотри на колесо – И увидишь букву О. О. В старом дереве дупло Ну совсем, как буква О. П. На хоккее, на футболе, Буква П – ворота в поле. Р. Буква Р – на мачте парус. Вдаль летит небес касаясь. С. Полумесяц в небе тёмном Буквой С повис над домом. Т. Мы так давно с тобой в пути, Скучают наши мамы. На телеграф бы нам пойти – Послать им телеграммы. У. У – сучок. В любом лесу Ты увидишь букву У. Ф. - Все мы знаем без подсказки: Буква Ф, как ключ от сказки. Никогда его у нас не отнимет Карабас. Х. Буква Х всё ходит, ходит, Места словно не находит. Ц. Стул чинил сегодня мастер, Клеил он его и красил. Мастер стул перевернул, Стал на Ц похожим стул. Ч. Да, вы правильно решили: Ч мы пишем, как четыре, Только с цифрами, друзья, Буквы путать нам нельзя! Ш. На что похожа буква Ш? На зубья этого ковша. Щ. Буква Щ поможет нам Чистить зубы по утрам. Ъ. Из ведра не просто так Нам воды напиться. Нужен ковшик – твёрдый знак, Чтобы не облиться. Ы. Вот топор, полено рядом. Получилось то, что надо! Получилась буква Ы, Все мы знать её должны! Ь. Буква Р перевернулась – Мягким знаком обернулась. Э. Над полями в синеве Пролетела буква Э. Это ласточка весной Возвращается домой. Ю. В пути, в неведомом краю Нам компас – Лучший друг, Одной заглавной буквой Ю На нём отмечен Юг. Я. И сказала буква Я: «Хоккеист известный я. Шайба прямо в цель летит Гол! Закончен алфавит». Все (хором): Буквы все от А до Я – 33 богатыря! (В зал вбегает Шапокляк. ) (Отрывок для ознакомления)
