ПОСАДИ КОХАНА РУЖУ (плюс) Доскоч Павло 


Десь на видноколі одиноко в полі квітка розцвіла,
Огняно-колюча загубилась ружа між трави одна.
В полі до світанку викопаю квітку,тобі принесу,
Посади під сонце під своє віконце квітку чарівну!
Приспів:
Посади, кохана, ружу під вікно, червону посади,
І поливай, щоб не зів'яла квітка без води.
Мов це кохання, що цвіте-буяє, вір мені
Тебе одну кохаю, я кохаю!

Хай росте на щастя, розквіта на долю ружа під вікном,
Дощ нехай вмиває, вітер заколише кольоровим сном,
Твої мрії рані, твої сни кохання - Зорепад надій,
Поливай щорання, хай цвіте не в'яне подарунок мій!
Приспів.2р.

ПОСАДИ КОХАНА РУЖУ (мінус) Доскоч Павло

День народження (плюс) Пилипець Іван


Ми прийшли , щоб привітати тебе єдиний раз у рік ,
І з Днем народження співати , подарувати свято й сміх .
Пити не будем , лиш випивати якого красного вина ,
Твоє здоров"я , твого тогу і за родину п"єм до дна... (давай до дна).
-Приспів-
Молюся і благословляю
І з днем народження вітаю
Щоб не згубити, життя прожити /
Любові і добру служити . / Дв.

Тебе родина як перлину , оберігає мов дитину .
і з перших кроків в світ широкий
ти йдеш сміливо і нівроку.
Бо ми вітаєм і слово скажем , ти просто будь яким ти є
Щоб справжні друзі зустрічали і щоб не зрадили тебе
-Приспів-

День народження (мінус) Пилипець Іван

Чарівна мить (плюс) Муз. Євгена Пухлянка, слова Володимира Матвієнка

"Візерунки"

Та мить була неждане диво –
З"явився ти в сосновім лісі.
І небо зорі засвітило,
Бо ти ішов, немов із пісні.

Приспів:
Сосновий ліс, сосновий ліс, сосновий ліс
Мені любов, мені любов твою приніс.
На мить з»явився ти як диво неземне.
Люби мене, люби мене, люби мене…

Моя любов – зоря незгасна –
П"янить, бентежить мені груди.
Неждану мить, святу й прекрасну,
Я вже ніколи не забуду.

 Дівчина сміється (плюс) Городинський Станіслав 


Вісімнадцять, двадцять два -
То літа казкові,
Коли в дівчини жнива
На полях любові,
Вправно косить парубків
Гострими очима,
А вони з усіх боків,
Наче саранчина.
Приспів:
Дівчина сміється й плаче, |
Любить лиш тебе, юначе, |
Ти її у цьому зрозумій, |
І кохання соками напій! | (2)

А як тридцять настає -
Достигає вишня,
Хай би був який вже є,
Аби заміж вийшла.
Але де ті парубки
З чорними бровами,
Бо ж намарне йдуть роки
Без любові, мамо!
Приспів.
Але вірю я, що десь
Ходить моє щастя,
Збережу любов і честь,
Може, ще придасться.
Але долю не спинить,
Ще далеко осінь,
Все одно прийде ще мить -
Він руки попросить!
Приспів.
Ти її у цьому зрозумій,
І кохання соками напій!

Дівчина сміється (мінус) Городинський Станіслав

Ой на горі стоїть хата (плюс) Експрес


Ой, на горі стоїть хата,
Під нев сидить дівка брата,
Сидить сумно поглядає,
Сидить сумно поглядає,
Бо гуцулика чекає. | (2)

А той гуцул забарився,
Десь на другу задивився.
Задивився десь на другу,
Задивився десь на другу,
Та й забув про свою любу. | (2)

Любка сльози витирає,
Та й у осені питає:
Скажи мені, осінь мила,
Скажи мені, осінь мила,
Де у чому я звинила? | (2)

Десь у полі вітер віє,
Про дівчину гуцул мріє.
А дівчина вже кохана,
А дівчина вже кохана,
І вже з другим спарована. | (2)

Хай він знає, хай повчиться,
Кинув любу - тепер злиться.
Бо лишився зовсім самий,
Бо лишився зовсім самий
І ні з ким не спарований. | (2)

Треба знати, що робити,
З усіх лиш одну любити.
І дівчина варта того,
І дівчина варта того,
Щоб любити миленького! |

Ой на горі стоїть хата (мінус) Експрес

Ой, на горі стоїть хата,
Під нев сидить дівка брата,
Сидить сумно поглядає,
Сидить сумно поглядає,
Бо гуцулика чекає. | (2)