Як я тебе полюбив, як я до тебе ходив, Як я тебе обнімав, дійсно тебе цілував, Олю моя дорога, більше ти вже не моя, Я залишаю тобі пісню своєї журби...
Приспів: Оля, Оля, Оля, | Чом же ми не двоє? | Чуєш, Оля, | Чом нема любові?.. | Чуєш, Оля, | Чом її нема?.. | (2)
Ти пригадаєш собі ті щасливі дні, Течія у небі тім, щастя моє при нім, Олю моя дорога, більше ти вже не моя, Я залишаю тобі пісню своєї журби...
Як я тебе полюбив, як я до тебе ходив, Як я тебе обнімав, дійсно тебе цілував, Олю моя дорога, більше ти вже не моя, Я залишаю тобі пісню своєї журби...
У горах цвіт розсипала весна Понесла гомінкі струмки в долини Та ти чомусь до мене не прийшла За перевал ведуть твої стежини Вони ведуть у плаві зацвіта Рясний бузок,а по між них хатина Там у вікно частенько вигляда -\2р Мене моя коханая дівчина Пр-2р: За перевал піду у синю даль Де запашний бузок росою плаче Тебе своєю я назвав Ти моє серце,ти любов юнача - У горах цвіт розсипала весна Понесла гомінкі струмки в долини Та ти як завжди юна молода Стоїш у вітах буйних черемшини Я знов іду і вже на зустріч ти Відчинеш двері усмішка до болю В обіймах ніжних знову назову -\2р Тебе своєю вірною любовю
Надкусили місяць зорі — бо не поділились. А нам тісно стало в парі — любить не навчились. Шито тонко — швидко рвалось — зовсім перетліло… / Що поробиш? Ну не склалось. Так, як нам хотілось. / 2р.
Надкусили місяць зорі — не насолодились. Зникло з неба наше щастя, чи дощами змилось? Налилися соком квіти — та не розпускались… / Народились чужі діти -а ми не діждались!… / 2р.
Надкусили місяць зорі — та й навік забули. Люди щастям умивались — а ми й не відчули. Люди гнізда будували — а ми залишили. / Люди раєм любувались, а ми нагрішили…/ 2р.
Надкусили місяць зорі — ні собі, нікому. Не зуміли бути разом — будем по одному. Так це важко і не просто — та усе минеться. / І твоє ім 00;я у порох з часом перетреться. / 2р. І твоє ім 00;я у порох з часом перетреться.
Надкусили місяць зорі — бо не поділились. А нам тісно стало в парі — любить не навчились…
