Речитатив: Дякувати за кохання Можна тільки тим людям, Кому неможливо Сказати "Прощай..."
Я сьогодні почула слова, Котрі мене відпустили на волю. Холодним інеєм вкрилась печаль Та я не дихаю більше тобою. І в коридорах не чую твоїх, Твоїх кроків між сотень інших, І серед тисяч можливих причин Ти вибрав найбільш прозаїчну.
Приспів: Я дякую тобі За силу вчорашніх ілюзій, Я дякую тобі За те, що ми, навіть, не друзі. Я дякую тобі - Прошепочу востаннє - За те, що нам з тобою колись Здавалось коханням...
Намагаюсь стинати час, Хвилини вже більш не рахую, І не чекаю тебе тепер, На зустріч тобі не йду я! Змахну з повік випадкову сльозу - Від почуттів серце не закрию. Без болю дивлюсь в очі твої, Без бою тебе відпускаю!
Приспів.
Я дякую тобі - Прошепочу востаннє - За те, що нам з тобою колись Здавалось коханням...
ПРИСПІВ: ВСІ. Масляна на на на масляна масляна Масляна віщує весну хоч на дворі ще зима Масляна добрі люди спокон віку славлять всі Масляна нам дарує смачні сонечка млинці -1- Морозець прикрасив щічки румян кращих не знайдеш такі гарні молодички що очей не відведеш а дівчата як богині красивіших не шукай хлопцям голови закружать сватів швидче посилай ПРИСПІВ: ВСІ. Масляна на на на масляна масляна Масляна віщує весну хоч на дворі ще зима Масляна добрі люди спокон віку славлять всі Масляна нам дарує смачні сонечка млинці -2- Розпашилі молодички я бровою поведу та звабливо так погляну аж серця в полон беруть Ми б пішли в полон до вас ви такі вродливі всі та чекають дома нас жінка теща і млинці ПРИСПІВ: ВСІ. Масляна на на на масляна масляна Масляна віщує весну хоч на дворі ще зима Масляна добрі люди спокон віку славлять всі Масляна нам дарує смачні сонечка млинці ПРОГРАШ: ПРИСПІВ: ВСІ. Масляна на на на масляна масляна Масляна віщує весну хоч на дворі ще зима Масляна добрі люди спокон віку славлять всі Масляна нам дарує смачні сонечка млинці
Я на світі прожив, наче спалах зорі на світанні, Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить. Я не вірив ніяк, що й до мене прийде день останній, І в жертовнім вогні моє серце на попіл згорить.
Я ж так щедро кохав, я так вірив у зорі і очі, І душею своєю я вас, як умів, причащав. Але видно Господь мені краще життя напророчив, І до себе забрав, щоб у райськім саду я співав.
Приспів (2): На могилі моїй посадіть молоду яворину, І не плачте за мною, за мною заплаче рідня. Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну, Певно, в цьому і є та найважча провина моя.
Хай душа переселиться в дивний той рай потойбічний, Де таких, як і я, назліталася ціла сім'я. Тільки нащо мені ті блаженства розкішні і вічні, Як мені не всміхнеться донька-сиротинка моя.
У далеких світах якось раптом усе я покину, Бо ввійде мені в душу сльозиною і чебрецем, І додому хоч вітром, хоч променем сонця полину, І легенько війну над твоїм, Україно, лицем.
Тихо над річкою темною нічкою, Не жди, бо я не прийду… Хай серденько твоє страждає, як моє, На щастя, не на біду… Не вірю я словам, придумай спосіб сам До мене стежку знайти. Я — пташка не проста, охочих більше ста Та серцю милий лиш ти! За мною травами йдуть весни парами, Цвітуть духмяно сади, А зорі цілуються, в морях купаються, | Цвітуть сузір’ями сни… | (2) Тихо над річкою темною нічкою, Не жди, бо я не прийду… Хай серденько твоє страждає, як моє, | На щастя, не на біду… | (2) Я — пташка не проста, охочих більше ста | Та серцю милий лиш ти! | (2)
