Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той місяць той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, І що ми в Україні – таки український народ, А не просто юрба що у звітах населенням зветься
І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина. І що щедрість – у серці, а не в магазинних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас – Говори! Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитайте у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати?
Програш
Запитаймо про те, чи списати усе на буття, Котре нашу свідомість узяти змогло так над Бога Чим солодший од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як? Чи в "моголах" і вмерти судилось нам ще од Тараса? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що згнітив нашу рівність до рівня вторинної раси
Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
І тоді в мені ниє крамоли осколок тупий, мене думка одна обсідає і душить на славу: Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря, І хіба не зотліє до тла українство між нами, Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил, Як не зраджена нами, зневажена нами Вкраїна... Плюсовий запис
1.Україна наша мати Рідна земле ти моя Я люблю твої діброви Ріки, гори і моря ПРИСПІВ УКРАЇНА ЦЕ БАРВИСТА ВИШИВАНКА І МАТУСІ ДИВО-РУШНИКИ УКРАЇНА ЦЕ ВЕРБА І КАЛИНА БАТЬКІВЩИНА ДЕ ЖИВЕМО Я І ТИ БАТЬКІВЩИНА ДЕ ЖИВЕМО Я І ТИ. 2.Твої ниви золотисті, Описати нема слів А лани такі барвисті, Викликають радість їх ПРИСПІВ. + ПРОГРАШ 3.Я люблю твої світанки Тихі теплі вечори, Гарну пісню українську, Сміх малої дітвори. ПРИСПІВ. + ПРОГРАШ ПРИСПІВ.
УКРАЇНА (плюс) - Монте Крісто Свята ти, земле моя, Безмежні твої поля І діти всі твої - моя родина. Так гріють серце твоє Ласкаві хвилі Дніпра, І назавжди для нас Одна єдина, ти наша Україна... Приспів: Україна, Хай твоє сонце вічно горить І зігріває неба блакить. Багаті твої сади, Карпатський голос води, До ніг твоїх схилилася калина. Безсмертна сила твоя, Як мужня рука шахтаря Несе тепло життя Для свого сина - Це наша Україна. Приспів Наша Україна Хай твоє сонце вічно горить І зігріває неба блакить. (весь куплет - 2)
На цій землі я народилася. З травами зростала. Ранковою росою вмилася, Доленьку шукала. Блакитне небо, золоті поля. Це найдорожча і свята земля. І де б не була, завжди повертаюсь В рідну Україну.
Приспів: Це моя земля, моя Україна. Ріки і поля, гори, полонини. Там бринить душа, де цвіте калина, І до рідного порогу пташкою прилину.
Мені в дорогу матінка моя вишила сорочку, Просила в Бога щастя і добра для своєї дочки. На ній калина гронами цвіте, У кожній нитці сонце золоте. Єднає нас усіх барвистий край – Це рідна Україна.
1.Скільки йти до волі ми не знали Але відступати не з руки Україну кров`ю відкупляли Наші славні предки козаки ПРИСПІВ: Козаки, козаки Наша честь і слави козаки Козаки, козаки Виш надія України, козаки
2.Січ пройшла крізь грози і крізь бурі Ми пройшли Сибір і Соловки Завжди хтось розкаже на бандурі Звідки в нас беруть козаки ПРИСПІВ: 3.То ж давайте будемо достойні Слави наших доблесних батьків І тоді ще Бог нам допоможе Мати честь і славу козаків ПРИСПІВ:
