Коли закінчиться війна Вона така для всіх страшна Ми маєм жити добре За нами перемога А ти чекай мене мала Молитву прочитай до сна Про Бога забувати Нетреба нам ніколи
Солдатику мій, до тебе я лину Серцем своїм і думками. Солдатику мій, тебе обіймаю Ніжно своїми піснями. Очі твої я не забуду, Спогадом світлим для тебе я буду, Хай береже, хай береже тебе Бог.
Солдатику мій, як підеш у бій, Знай, що я поруч з тобою. Небом і вітром і сонячним світлом На захист я стану стіною. Куля ворожа тебе не торкнеться, Тільки живи з вірою в серці І збереже, і збереже тебе Бог.
Солдатику мій, тебе я люблю І буду так вірно чекати. Бо стільки тепла ще не додала І стільки ще маю сказати.
Солдатику мій, уся Україна Співає сьогодні зі мною. Солдатику мій, не йди з моїх мрій, Бо жити нам треба з тобою. Очі твої я не забуду, Спогадом світлим для тебе я буду, Хай береже, хай береже тебе Бог.
Молитись за тебе не перестану І оберегом для тебе я стану І збереже, і збереже тебе Бог.
1. Я в дитинстві грався у війну, Бігав з іграшковим автоматом, Виграв я битву неодну, Мріяв стати воїном-солдатом. То була лиш казкою війна, Ми живі верталися із бою, І не знав тоді я, що вона Справжні смерті принесе з собою.
Приспів: Я тебе ненавиджу - війна! Я давно всі знищив автомати, Проклинаю я тебе - війна, Я не хочу у людей стріляти. Я прошу, не грайтесь у війну, Я не хочу бачити могили, Хто поверне посмішку ясну, Мамі тій, що сина її вбили? Хто поверне посмішку ясну, Мамі тій, що сина її вбили?
2. Я пишаюсь воїнством своїм, Українським хлопцем з під Полтави, Що життя поклав за рідний дім, Зупинив ворожу цю навалу, Це для мене він зберіг весну, Щоб ходив я з друзями до школи, І його цю посмішку ясну, Не забуду я уже ніколи.
Приспів: Я тебе ненавиджу - війна! Я давно всі знищив автомати, Проклинаю я тебе - війна, Я не хочу у людей стріляти. Я прошу, не грайтесь у війну, Я не хочу бачити могили, Хто поверне посмішку ясну, Мамі тій, що сина її вбили? Хто поверне посмішку ясну, Мамі тій, що сина її вбили?
Я тебе ненавиджу - війна! Я давно всі знищив автомати, Проклинаю я тебе - війна, Я не хочу у людей стріляти. Я прошу, не грайтесь у війну, Я не хочу бачити могили, Хто поверне посмішку ясну, Мамі тій, що сина її вбили? Хто поверне посмішку ясну, Мамі тій, що сина її вбили?
Немає слів, немає співчуття вони ідуть, а в нас є ще сім*я прости матусю, але я мушу йти тебе цілую, а ти мене благослови.
Ти не журися, бо йдемо ми за рідну неньку, помолися і стане легше на сердень я вклоняюсь що виростила ти героя ну, що ж зробити, коли запанувала зброя.
Прости матусю! Благаю, не журися, мамо! І ти сестричко, не плач будь-ласочка так само я віддаю себе за рідну мову солов*їну за свою чуєш, за свою рідну Україну!
приспів:
Знаю я, що повстане земля і розквітнуть птахи України, Ти і я, брат за брата до кінця і щасливим буде життя країни.
Навколо кулі, а я тобі співаю, з нами Бог і добре це я знаю, і нехай помремо ми за Україну прийде час і встанемо з руїни.
Але навіщо, навіщо кровопролиття нам не для цього Господь подарував життя, повстав майдан, щоб вигнати у пекло Юду і відповість за все антихрист перед Божим судом.
Завжди ідемо вперед, до кінця, боротись будемо, немає вороття кубло зміїне зрушили й розбіглись тварюки, тепер українці не знають слова "муки"
Нам плакати негоже (плюс) - Анатолій Салогуб слова Анатолія Загребельного музика Анатолія Салогуба
Нас знову доля запитала: "Чиї ми є і хто такі?" На плечі хрест важкий поклала, Як вже не раз впродовж віків. Нестерпно давить плечі ноша, Вігнати хоче в світ пітьми, Але нам плакати негоже, Не того роду й крові ми. Приспів: Не до лиця стояти на колінах Козацьким внукам з берегів Дніпра. Понад усе нам Мати-Україна І воля,бо вона її сестра.
Йдемо ми в бій в ці дні буремні Не ради слави ,чи царів. Свою бороним ,рідну землю, Що нам дісталась від дідів. Хай вороги і їх васали Не забувають ні на мить: Той,хто наш мирний дім підпалить, У тому ж полум"ї згорить.
