Пісня про дитячий садочок (плюс) - Н.Май Це текстова переробка "Пісні першокласника" для випускників дитячого садочку.
1.-Не хочу я у садок! – Плаче все Тарасик -Не хочу я у садок! – І за ним Івасик! - Ми не хочемо в садок! - Голосно ридають, Але хлопчиків в садку Мами залишають, Але хлопчиків в садку Мами залишають Приспів: У дитячому садочку Є веселка кольорова, І найкраща в цілім світі – Вихователька моя. У дитячому садочку Не сумуємо ніколи, І дівчата, і хлоп’ята, Ми усі – одна сім'я!
2. Ось калина розцвіла Навесні у лузі, - Ми не хочемо додому – Знову плачуть друзі, Полюбили дитсадок Маленький Тарасик Та його кращий друг Маленький Івасик! Та його кращий друг Маленький Івасик!
1.Розбудило сонечко нас з тобою, Повело нас сонечко за собою. Хлопчики, дівчатка – я і ти, Робимо зарядку: раз, два, три! Раз, два, три! Раз, два, три! Робимо зарядку: раз, два, три! 2.Ручками до сонечка потягнулись, Весело всі сонечку усміхнулись. Плещемо в долоні я і ти: Прокидайтесь, соні! Раз, два, три! Раз, два, три! Раз, два, три! Прокидайтесь, соні! Раз, два, три! 3.Повернулись вліво, потім – вправо. Хто ще так несміло робить вправи? Більш не позіхаємо я і ти, Весело стрибаємо: раз, два, три! Раз, два, три! Раз, два, три! Весело стрибаємо: раз, два, три! Раз, два, три! Раз, два, три! Робимо зарядку я і ти!
Пісня Снігуроньки (на мелодію «В лесу родилась ёлочка») 1.Я зіткана з крижиночок Снігуронька мала. Із лісу я далекого у дитсадок прийшла. Із лісу я далекого у дитсадок прийшла.
2. Я рада всіх вас бачити у новорічний день, Ми будем веселитися, співатимем пісень. Ми будем веселитися, співатимем пісень.
Пісня – танок хлопавок 1. Всі ми хлопавки гарненькі Ля-ля-ля, ля-ля-ля. Всі подружки веселенькі, Ля-ля-ля, ля-ля-ля. Не зівай, не зівай Дружно танець починай. Ось підскік, ось підскік Повернись на лівий бік, Ось підскік, ось підскік Повернись на правий бік, 2. Всі ми хлопавки гарненькі Ля-ля-ля, ля-ля-ля. З усіх боків ми кругленькі Ля-ля-ля, ля-ля-ля. Посміхнись, посміхнись Та навколо повернись Ось підскік, ось підскік Повернись на лівий бік, Ось підскік, ось підскік Повернись на правий бік.
Педагогічна цінність. Пісня-гра навчає корегувати власні дії з колективними, виявляти особистісне в гармонії з суспільним. Швидко брати на себе ролі і реалізовуватися в них. Цінним надбанням гри є можливість завжди мати з собою “жестовий букет” квітів.
Хід гри. Ведучий пропонує дітям утворити букет із незвичних квітів, таких, що ростуть не на ділянці чи галявині, а серед людей. Потім гравці розподіляються на п’ять груп-команд. І кожна отримує назву якоїсь квітки. Наприклад: троянди, тюльпани, айстри, кульбаба, бузок. Якщо є бажання збільшити кількість команд (але не більше восьми) – подбайте про можливі назви квітів і жестовий еквівалент їм. Далі тренуються у показі “квітів”. Троянду показують складеними одна в одну долонями (права рука в лівій), що нагадує бутон троянди. Тюльпани утворюють двома кистями рук, утворивши чашу з піднятих у небо пальців рук, заздалегідь з’єднаних мізинцями і великими пальцями. Айстри будують схрещеними під прямим кутом долонями, і максимально розставивши пальці. Кульбабку уявляють кожен собі, роблячи вигляд, що вона в руці. По сигналу всі “кульбабки” піднімають правицю доверху і дужо видихають повітря, щоб розлетілися пушинки. Бузок утворюють максимально можливим ущільненням тіл гравців: кожна голова є одна квіточка в китиці бузку. Після цього ведучий з дітьми виконує заспів пісні і проголошує назви квітів. Якщо такі в класі є – їх показують діти конкретної групи. Красивим рішенням є будування букету посеред кімнати з двох і більше найменувань квітів.
Дарунки в день народження Вручають, так чи ні. Найкращим же, без сумніву, Є квіти запашні.
Подарки в день рождения Бывают не просты. Но лучший, без сомнения – Прекрасные цветы.
Варіант 2. Після виконання пісні кожна група по черзі називає по одній назві квітки у святковий букет. Хто повториться чи надто довго вагається – той вибуває, але думає, як зробити із своєї команди квітку для символічного букету. При будь-якому варіанті закінчують гру трикратним виконанням останнього куплета. ?????? Зустрічай, зустрічай Поздоровлення! З днем народження, Катя, З днем народження!
Принимай, принимай Поздравления! С днем рождения, Катя, С днем рождения!
В одному місті жив собі чоловік. Ні родини в нього не було, ні дітей, а лише багатство небачене. Був товстосум той страшенно скупий. До того ж мав зле серце і черству душу. Ніколи він не пожалів ні песика бездомного, ні злидаря безхлібного.
— От який я багатий! — посміхався спогорда. — Що мені ті люди, коли вони бідніші від мене?
Якось була люта зима. Хурделиця снігами трусила. Мороз аж сльози з очей витискав. Саме тієї пори Святий Миколай по світу ходив. Додивлявся, хто з малечі залишився ще без подарунка.
— Ніби усіх дітей обійшов й усі подарунки розклав. Жодного не залишилося, — вдоволено мовив сам до себе Миколай.
Аж дивиться — дівчатко біля вікна сидить, у сніговицю заглядає.
— Ай-ай-ай! Вона ж мене виглядає, бідолашна! Як же це я її без дарунка лишив? — бідкався дідусь. — Старий, видно, став. І, як на лихо, гостинці скінчилися. Зайду-но я до того багатія, попрошу в нього щось для дитини.
Тай постукав у ворота. — Хто там? — питає багач. — Перехожий один. Пусти, чоловіче добрий, бо замерзну. — То й замерзай. Мені що до того! — Я Святий Миколай. Прошу в тебе щось для дівчинки. Не може ж вона залишитися без подарунка. — Мені байдуже, святий ти чи грішний. Я наймогутніший, бо я найбагатший. А найбагатший тому, що у своєму житті нікому нічого не дав. — Але багатство не вічне. Невмируще тільки добро, яке ти зробиш людям. А з твоїми грішми може щось трапитися. — Нічого не трапиться. Я сторожу надійну поставив, яка пильно охороняє мої скарби.
Пішов Святий Миколай ні з чим... Тихенько підступив до вікна, де чекала на нього дівчинка. А вона заснула... — Ти не зостанешся без подарунка, дитино моя, — промовив Миколай тихенько. І вклав пісню в її уста.
Прокинулася вранці дівчинка й заспівала. Та так гарно, що аж сама здивувалася. — Ой, — засміялася радісно, а я думала, Святий Миколай забув про мене.
Минув час. Дівчинка виросла і стала співачкою. Люди, слухаючи її пісні, усміхалися й добрішали. Дівчинка розбагатіла. Та незважаючи на це, допомагала бідним, жаліла бездомних котів і собак, була до всіх доброю. А ще шанувала Святого Миколая.
Якось саме того зимового вечора, коли Миколай провідує діток, поверталася співачка додому. Раптом угледіла край дороги нужденного чоловіка, що просив хоча б кусник хліба. Зглянулася дівчина. Взяла старого до своєї оселі, обігріла, нагодувала, дала чисту одежину. Тут став перед нею Святий Миколай і мовив: — Цей чоловік пожалів колись для тебе малу дещицю свого багатства. Чи й тепер будеш доброю для нього?
— Так, буду, — сказала співачка. Він удвічі нещасніший за найбіднішого бідняка, адже його ніхто не любить.
Заплакав тут старий і сказав: — Святий Миколаю, часто я згадував твої слова. Справді, вічне лише добро, яке зробиш ти людям. Усі мої скарби знищила пожежа. І більше у мене нічого не зосталося, бо добра я не зробив нікому.
— Якщо ти плачеш, то не такий вже пропащий, — сказав Святий Миколай, ледь помітно усміхаючись.
Через деякий час нажив той чоловік багатства знову. Проте завжди допомагав нужденним і був щасливий від того, що робив добро.
