Капці для Святого Миколая. Казка Високо-високо в небі жило маленьке янголятко. Там йому було дуже весело. Воно стрибало з хмарки на хмарку, спускалося вниз із сонячним промінням і бігало під небесним дощем. А коли ставало холодно, ловило сніжинки і робило з них блискучі ланцюжки. Воно було дуже щасливе!
Янголятко особливо полюбляло зиму, бо в цей час на небі все змінювалося. Починався рух і метушня: старші янголи бігали, щось носили, складали, прикрашали; великі небесні робітні відкривалися, і там усі завзято працювали. Так! Наближався час, коли Святий Отець Миколай завітає до всіх чемних дітей зі своїми дарунками.
У небі аж кипіло. Усі янголи намагалися бути найкращими і зробити якнайбільше, щоб Святий Миколай саме їх вибрав допомагати йому обдаровувати дітей.
І маленьке янголятко теж старалося. Воно знало, що Святий Миколай його десь аж за кілька років може вибрати, бо ще зовсім маленьке. Але воно мало добре серце і дуже хотіло всім допомагати.
Бувало, піде янголятко на фабрику, де виготовляють смачний шоколад й усілякі цукерки, завинені в срібні обгортки. Стане біля казана розтопленого шоколаду і почне мішати. Всі янголи довкола обприскані шоколадом, мале янголятко з голови до ніг бронзове, і навіть головний янгол-кухар має велику шоколадну пляму на фартуху.
Тоді янголи випихають маленьке з фабрики: — Краще іди допомагай у друкарні!
А там друкують цікаві книжки для дітей та дорослих, які із задоволенням читають і самі янголи. Почне янголятко помагати при машині, що зшиває сторінки книжок. І раптом з'являються книжки з помішаними сторінками, з малюнками, оберненими догори ногами, і з чорнильними плямами на обкладинках. — Нам більше допомоги не потрібно, — випрошують його. — Іди допомагай на іграшковій фабриці!
Та коли янголятко допомагає на іграшковій фабриці, дивні випадки трапляються: пожежне авто чомусь у синій колір зафарбоване, лялька блакитноока має тільки одне око, а ведмедик волохатий загубив свій кожушок. І з фабрики іграшкової його теж випрошують.
Бідне янголятко, воно так хотіло допомагати, а його завжди посилали в інше місце, і завжди сварили за якісь чудернацькі випадки.
Зажурилося маленьке янголятко. Сіло під хмаринку і гірко заплакало з відчаю. У цей час відчинилися великі золоті ворота і вийшов Святий Миколай. Янголятко дуже любило Святого Миколая. Він завжди мав лагідне слово для кожного янгола, всіх пильнував, усім допомагав. Маленьке янголятко Миколай при зустрічі часто гладив по голівці й поправляв йому ореол. — Так, Святий Миколай дуже добрий, — думало маленьке янголятко. — Він про всіх дбає, дарунки усім роздає.
Серце янголятка так наповнилося любов'ю до Святого Миколая, що воно хотіло зробити йому щось приємне, надзвичайне. Але що?
Довго думало янголятко, аж поки вирішило, що найкращим подарунком для Святого Отця будуть теплі капці, бо ж йому доводиться багато мандрувати взимку, в пекучий мороз, щоб вручити усім дітям дарунки.
Але з чого їх зробити? Аж тут незвичайна думка промайнула у його голівці, і янголятко швиденько кудись подалося...
У переддень Святого Миколая старші янголи почали сварити янголятко: — Хто тобі дозволив?! — грізно запитували вони.
— Нитки веселки! Тому вона наче зблідла. Ой буде тобі, буде! — дорікали всі. — Святий Миколай, напевно, за це покарає.
Тієї ж хвилини увійшов Святий Миколай.
Маленьке янголятко не знало, де й заховатися. Воно не хотіло жодної шкоди наробити, воно справді бажало тільки добра, а тепер за це ще й покарають. Раптом маленьке янголятко почуло, що Святий Миколай його кличе. Може, хоче сварити? Підійшло воно до Святого.
А ні, Святий Миколай узяв коробку, витягнув капці й узув. Ще й хвалить-вихваляє, які вони тепленькі та м'якенькі. Янголятко не вірило своїм вухам. Тоді Святий Миколай посадив янголятко на коліна і сказав: — Ти, маленьке янголятко, показало цим дарунком своє добре серце і свою любов до мене, тому я візьму тебе із собою на землю, допоможеш мені роздавати дітям дарунки!
Маленьке янголятко з радості нетямилося, навіть забуло подякувати. Воно сиділо в Святого Миколая на колінах і до всіх весело усміхалося.
Тому, діти, коли ви між своїми дарунками знайдете іграшку, залиту шоколадом, або книжечку з оберненим образком, не журіться. Це, напевно, разом зі Святим Миколаєм завітало до вас і маленьке янголятко.
Педагогічна цінність. Пісня-гра навчає швидко генерувати ідеї, накладати на себе конкретну роль і реалізовуватися в ній. Пісня-гра активізує мислення, уяву, фантазію, вчить швидко диференціювати інформацію і вчасно користуватись потрібними елементами з можливого комплексу. Наполягає на системному мисленні, при якому відбувається деталізація поведінки в кожній окремій ігровій ситуації.
Хід гри. Ведучий пропонує гравцям покататися на каруселях. Показує і репетирує з дітьми механіку руху каруселі (обертання кулачками по сонцю у швидкому темпі). Далі каже: “Спершу покатаємось у човні”. Вмикає уявлювану кнопку пуску каруселі (вона може бути будь-де і будь-якою) і всі під заспів куплета їдуть. Далі ведучий задає по одному два запитання: “Всі сіли?” і “Чи зручно?”. Діти відповідають “Так” чи “Ні”. Ця відповідь важлива для ведучого як стимулятор єдиної хорової відповіді (єднання ігрової енергії в одиницю часу). Після відповідей ведучий промовляє “Поїхали!!!”, знову звучить музика заспіву і всі демонструють катання на каруселях. Ведучий при потребі коментує ігрові моменти, що виникають, звертає увагу на цікаві епізоди, красиві рішення гравців. Далі запитує: “А на чому ще хочете покататись?”. Відбувається “мозковий штурм” і з можливих варіантів обирається один для наступного куплету. Залишається лише обрати нового вмикача каруселі і можна рушати у путь. Такий призначається попереднім головуючим за якусь “заслугу” (цікаве рішення, наявність цінної риси характеру, потрібного уміння, деталі одягу тощо).
Ми кататися хотіли, Карусели, карусели, Ми з тобою в човник сіли. Мы с тобою в лодку сели І поїхали, і поїхали. И поехали, и поехали! (далі за описаним ходом гри). (далее за описанием хода игры)
Р.S. замість “в човник” можна співати: “на санки”, “на скейт”, “в поїзд”, “в машину”, “в ракету”, “на коня”, “на свинку”, “на танк”, “на оленя”, “на слона” і таке інше. Можливі жартівливі варіанти: “на кішку,” “в корито”, “на шию”, “в калюжу”, “на кнопку” тощо. При будь-якому варіанті ведучий організує “гру у грі”, даючи нові корективи, установки, вводячи нові позаштатні ситуації. Наприклад: шумовий супровід до жестів, побудова із усіх присутніх танка, ракети, перевірка знань правил дорожнього руху, відлік часу й введення ритуалу перед запуском ракети, придумування нових слів-команд успішного керманича та інше..
