Колесо життя Колесо століть Обіцяв і моїй душі вже твоїх казок хочеться Каже мама що, рано про любов мріяти/ Не готовий ти, щоб могла тобі я вірити/2р П-в/2рази Гуси до води/2 ---сокіл в небо А моя душа/2 -----Та й до тебе І нічим її/2-----Не спинити Бо любов не за/2------Боронити 2к Ти не дорікай – я ж іще донька мамчина Слухати її/ навчена Але тільки-но глянеш в оченьки ти мені/ Забуваю всі правильні слова я мамині/2 П-в 2 Гуси до води/2 ---сокіл в небо А моя душа/2 -----Та й до тебе І нічим її/2-----Не спинити Бо любов не за/2------Боронити пауза + п-в2
Бабине літо майнуло крилом,сонце туманом вкрилося, Може зі мною все це було, може мені наснилося. Зоряний вечір,неначе птах, нас пригорнув долонями, Краплі дощу на твоїх вустах стали чомусь солоними..
П-в. Сонячні зайчики, як кольоровії сни, Осінь наврочила перше кохання мені, Я закохалася в очі твої голубі, Я не призналася, я не сказала тобі.
Бабине літо-сліпі дощі, ключ журавлів за обрієм, Я подарую тобі вірші, сонце і небо зоряне. Ти не кажи, що минає час і почуття забудуться, Знаю-любов поєднає нас,знаю, що мрії збудуться.
Не цвітуть сади восени, І від того сумно мені, Жовтий лист з дерев обліта І на серці самота... Знаю, скоро випаде сніг Стануть чорнобілими сни, Зірка в небі, мов сирота, І на серці самота...
Приспів: Завмирає серденько моє, У твоїх очах живе зима, Ти скажи мені усе, як є, Що кохання нашого нема...
Не цвітуть сади восени, Не співає пташка пісні, Сніг твої сліди заміта, І на серці самота... Не дивись у вічі мені, Всі слова нещирі, сумні, Ти не той і я вже не та, І на серці самота...
Приспів.
Та розтане сніг на весні Й сонце усміхнеться мені, І відійде слів гіркота, І відступить самота! Не цвітуть сади восени, | І від того сумно мені, | Жовтий лист з дерев обліта | І на серці самота... | (2)
Таку, як ти, я не стрічав ще зроду - Неначе літо носиш у руці. Але повір: і на проворну вроду Знайдуться, відшукаються ловці. Чого, чого така непосидюща - Всміхнувшись мило, вже біжиш кудись?... Мені ти до вподоби дужче й дужче, А може це любов? - тоді вже бережись.
Приспів: Загадкова дівчино, звідки ти на світі Назбирала вроди і прийшла сюди? - Із трави ранкової, з вечорових квітів, З росяного поля й синьої води.
Тобі гукну - на хвильку зупинися, Я попрошу - до мене підійди, Та у відлунні зашепоче листя Від легкої летючої ходи. Чого, чого така непосидюща - Всміхнувшись мило, вже біжиш кудись?... Мені ти до вподоби дужче й дужче, А може це любов - тоді вже бережись.