Вишиту сорочку одягну зустрічати сонце я піду На стежину ноги босі на проміння чисті коси А на люди радість без жалю На стежину ноги босі на проміння чисті коси А на люди радість без жалю
Хай зір у світ широкий ген за небокрай Несе нашу пісню водограй Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край Хай зір у світ широкий ген за небокрай Несе нашу пісню водограй Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край
Хай співає пісню водограй А ти милий музиченько грай Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край
Хай зір у світ широкий ген за небокрай Несе нашу пісню водограй Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край Хай зір у світ широкий ген за небокрай Несе нашу пісню водограй Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край
На-на-на-на на-на-на-а
Хай зір у світ широкий ген за небокрай Несе нашу пісню водограй Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край Хай зір у світ широкий ген за небокрай Несе нашу пісню водограй Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край Хай зір у світ широкий ген за небокрай Несе нашу пісню водограй Про мої казкові гори і росою вмиті доли Про мій милий і чарівний край
Білим цвітом стежки замело, Білий цвіт, наче сніг, опадає, Ми їдемо в рідне село, Де нас вже ніхто не чекає... Ми їдемо ночі і дні, Мир їдем літа за літами, Ми їдемо, їдемо і Ніяк не доїдем до мами...
Нас двічі в житті повезло, Ми їдемо з дому й до дому. Ми їдемо в рідне село, Де кожне обличчя знайоме, Де наше коріння-життя, І мамина вишня під хатою, Де бджоли в долину летять, Де пахне дитинством і м'ятою. На долині кущ калини Ронить білий цвіт, Тільки мати вже не вийде До воріт...
Ми їдемо ночі і дні, Ну як воно сталося з нами? Що їдемо, їдемо і Ніяк не доїдем до мами... І сльози умиють лице, І серцю так боляче стане, Що тільки лише деревце Зустріне нас, ні, не мама... Замело рожевим цвітом Стежку до воріт, Опадає, опадає з вишні цвіт...
Повертайтесь лелеки додому (плюс) - Вермінський Володимир
Повертайтесь лелеки додому
Після довгих, далеких доріг Ви відчули і болі, і втому. Я гніздо вам на щастя зберіг, Повертайтесь, лелеки, додому. Повертайтесь, повертайтесь, Повертайтесь, лелеки, додому.
Там зустріне вас рідне село, Там зустріне вас батькова хата, Після всього, що там відгуло, Наша хата ще буде багата. Знаю, вірю, щиро вірю – Наша хата ще буде багата.
На старому, як світ, полотні Ви відчуєте мамині руки, І допоки, допоки живі Не згубіться в просторах розлуки. Не згубіться, не згубіться, Не згубіться в просторах розлуки.
Похились тополі старі, Почорніли від бурі і грому, Та вже поряд стоять молоді, Повертайтесь, лелеки, додому. Повертайтесь, повертайтесь, Повертайтесь, лелеки, додому.
Переграш:2р. А вдома, як вдома, напевно весна, Подвір’я маїть коло хати. З вишень буйний цвіт, потихенько пада, В вікні зачекалася мати. Лелеки вже звили, під небом гніздо, Та й виводу свого чекають, А я вже за рідним, так скучив теплом, Та й тільки слова повторяю.
Приспів:1р. А там, де рідна хата ллє тепло, Що Бог створив батьківськими руками. Де стіл так пахне хлібом й молоком, Дитинство там моє під образами. Я знов до тебе через сотні днів, Спішу здалека у твої світлиці. Спішу, як у дитинстві, сісти знов на твій поріг, Води напитись з рідної криниці.
Минають, чомусь, вже так довго ті дні, Та й серце почуло, вже втому, А друзі тепер, пам’ятають мої, Слова, що казав не одному. Мине час розлук, і подвір’я своє, Я знов, мов обгорну руками, Повернусь туди і, мабуть назавжди, Туди, де так мріяв роками.
Приспів:2р.
Роки ті минули, і болі мої, Літак від землі, відриває, Мов мати в, журбі, моя рідна земля, Синів своїх блудних стрічає. І ось рідне місто, подвір’я й поріг, А в серці, сторінка, хвилює, І в сінях, вслухаюся, в голос батьків, А далі вже слів так бракує.
Переграш:1р.
Модуляція. (+ 1) Приспів:1р. Спішу, як у дитинстві, сісти знов на твій поріг Води напитись з рідної криниці. /2р.
Якось на шляхи земні стали дітлахи малі, Але ж босоніж не там ходили. Гордих і упертих вчили ви дітей І текли образи-сльози із очей, Що людьми ми стали, цьому ви навчили.
ПРИСПІВ: Голови схилили вдячні діти перед вами, батьки, Ви нам простелили і любов’ю освятили стежки, Щастя сльоза – з душі роса, На очах ваших, батьки
А тепер прийшов той час, відпускаєте ви нас, Ви нам дали сильні свої крила, Всі багатства світу не замінять вас, Просимо у Бога довгий земний час Для батьків для наших, дай їм, Боже, сили.
ПРИСПІВ Зустрілися два серця, Зустрілись дві душі, З’єдналися в єдине, З’єднались назавжди, Колись ми були інші, Окремі, ти і я, Тепер ми є - родина, Тепер ми є – сім’я. ПРИСПІВ
