Моєму місту (плюс) - Буравський Ігор


Є істина проста для кожного із нас
Куди б шляхи в житті нас не вели
І розумієм ми, коли приходить час,
Що дома краще, де б ми не були

Венеція, Париж, Берлін чи Вашингтон –
Шикарні та привабливі міста
Але де б ти не був, не їздив за кордон –
У тебе Батьківщина тільки там,

Приспів:

Де твій рідний поріг,де батьків твоїх доля
Де дівчина, яку ти навік покохав.
Рідне місто моє – краю мій сивочолий
Боже дай, щоб у злагоді ти процвітав!

У кожного із нас є свій життєвий шлях
У кожного є істина своя
І батьківський поріг, і роси на полях
В гаях зелених пісня солов’я

Над містом вже летять, курличуть журавлі
Прийде весна, повернуться вони
І повертаєм ми до рідної землі
Бо дома краще, де б ми не були

Приспів:

Моєму місту (мінус) - Буравський Ігор

Батькова стежина (плюс) - Людмила та Олександр Бурміцькі
музика та аранжування Олександра Бурміцького, слова Володимира Кохана


1
Знов на землю ступає весна,
І життя, мов у сні розквітає.
Тільки батька все більш сивина,
Срібним снігом зими осипає.

А ми знову додому летим,
Знову батька зі святом вітаєм,
І сини, і донька, разом з ним,
І вже більшого щастя немає.
Приспів:
Батькова стежина від рідної хати,
Нас колись усіх у люди провела,
Та ласкаві очі мами й тата,
Нас завжди вертають до свого села.
2
Та стежина, що батько проклав,
Нас навчила добру і любові
І я завжди в житті пам’ятав
Кожне сказане батькове слово

Нас по різних шляхах розвела
Наша доля, та кожну хвилину
Ми живемо, щоб не заросла
До батьківської хати стежина.
Приспів:
Батькова стежина від рідної хати,
Нас колись усіх у люди провела,
Та ласкаві очі мами й тата,
Нас завжди вертають до свого села.
Та ласкаві очі мами й тата,
Нас завжди вертають до свого села.
П е р е г р а.
Приспів:
Батькова стежина від рідної хати,
Нас колись усіх у люди провела,
Та ласкаві очі мами й тата,
Нас завжди вертають до свого села.
Та ласкаві очі мами й тата,
Нас завжди вертають до свого села.

Батькова стежина (мінус) - Людмила та Олександр Бурміцькі
музика та аранжування Олександра Бурміцького, слова Володимира Кохана

Моє село (плюс)


Як побачу в полі квітів перший цвіт,
То прилине спогад моїх юних літ.
В рідному Поділлі є мале село
Де моє коріння споконвік жило.
Вода в Дністрі іскриться, хвиля в берег б'є
Її нестримна сила нам життя дає,
В душі жива криниця не висохне до дна,
Коли і руки й серце селу віддав сповна.

Приспів
Спішу, спішу додому у ріднеє село
З дитинства все знайоме у душу залягло.
А очі він зустріне щедрістю й теплом,
Матусі очі щирі засвітяться добром,
Матусі очі щирі засвітяться добром.

Не забуду друзів з ними виріс я,
Ми єдині будем, як одна сім’я.
Про село кохане, друзям розкажу
Бо любов до нього в серці бережу.

Моє село (мінус)
...Як побачу в полі квітів перший цвіт,
То прилине спогад моїх юних літ.
В рідному Поділлі є мале село
Де моє коріння споконвік жило...........

Родина (плюс) - Бученко Тетяна

1. У квітучому селі, на святковому столі
Гей-гей, всякого добра.
Там родина збирається,
Там весела пісня ллється,
Там щебече дітвора. - 2 рази

Приспів:
В родині нині свято - до мами й тата,
Злетілися з далека доні і сини.
Дитинством пахне хата, у мами і тата
Медами, казками, весною восени.

(програш)

2. Успіх сина, щастя доні, онучат малих долоні -
То найкраще, що у світі є.
Хто умів життя прожити,
Не сваритись, а любити,
Той врожай на старість гарний жне. - 2 рази

Приспів.

3. Відлетять роки - лелеки, у минуле у далеке.
Ген-ген не вернути їх.
Та приїдуть в гості діти,
Наше серце будуть гріти
Тепле слово і дитячий сміх. - 2 рази

Приспів 2 рази

Родина (мінус) - Бученко Тетяна
...1. У квітучому селі, на святковому столі
Гей-гей, всякого добра.
Там родина збирається,
Там весела пісня ллється,
Там щебече дітвора. - 2 рази..........

Калинові острови (плюс) - Джерела


Коли навесні прилітають лелеки,
Минулого чую живі голоси
І доля чиясь, наче зірка далека,
Над обрієм сходить з води і роси.
Ой, то не зоря, то вродлива дівчина,
Про Січ Запорізьку складає пісні,
Ой, то ж не дівчина, то вся Україна
В піснях Чураївни явилась мені.
ПРИСПІВ
І тихим островом калиновим,
Згадалось батьківське село,
І ті домівки, що ми кинули,
Бо нас у інший світ вело.
О, земле батьківська калинова,
Ти за розлуку нас рости.
Тебе Вкраїно ми не кинемо,
Пливи у вічності світи.
2к.
Тепер, як буваю в далекому краї,
Куди б мене доля в житті не вела,
Калина у снах мене часто благає,
Щоб рідного я не забула села.
Щоб ми не забули, якого ми роду,
У кожного з нас є Вітчизна мала.
Вона нам дарує і долю, і вроду,
Беремо наснагу з її джерела.
ПРИСПІВ...

Калинові острови (мінус) - Джерела