Зоре моя вечірняя (мінус) - Для жіночого дуету із мішаним хором

Пісня про Кобзаря (плюс) - Сичьов Олександр

Українці великі й малі,
У піснях Кобзаря прославляє,
І на рідній прекрасній землі
Вольній ,новій сім*ї проживає.

Заповів нам великий Тарас,
Україну,як матір любити,
Бо вона лиш єдина у нас,
А ми всі дорогі її діти.
Крізь віки він говорить до нас
Його слово не згине ніколи,
І сьогодні воно як наказ,
Що засвоїли ми вже зі школи.
Приспів (2 раза)

Він на схилах дніпра височить,
І вдивляється пильно в простори.
Неба синього ніжна блакить,
Огортає його наче море.
Крізь віки він говорить до нас
Його слово не згине ніколи,
І сьогодні воно як наказ,
Що засвоїли ми вже зі школи.
Приспів (1 раз)

Пісня про Кобзаря (мінус) - Сичьов Олександр

Єсть на світі доля (плюс) - вик. Поліна Пяткова, орнаж.Анни Олейнікової


Єсть на світі доля,
А хто її знає?
Єсть на світі воля,
А хто ж її має?
Єсть люди на світі,
Сріблом-злотом сяють,
Здається, й панують,
А долі не знають.

Ні долі, ні волі.
З нудьгою та горем
Жупан надівають,
А плакати сором.
Візьміть срібло й злото
Та й будьте багаті!
А я візьму сльози—
Лихо виливати!

Затоплю недолю
Дрібними сльозами,
Затоплю неволю
Білими ночами!
Тоді я веселий,
Тоді і багатий,
Як буде серденько
По волі гуляти!

Алілуйя гурт Сад


Удар, громе, над тим домом,
Над тим божим, де мремо ми,
Тебе ж, боже, зневажаєм,
Зневажаючи, співаєм:
Алілуя!

Якби не ти, ми б любились,
Кохалися б, та й дружились,
Та діточок виростали,
Научали б та співали: (2)
Алілуя!

Одурив ти нас, убогих.
Ми ж, окрадені небоги,
Самі тебе одурили
І, скиглячи, возопили: (2)
Алілуя!

Ти постриг нас у черниці,
А ми собі молодці...
Та танцюєм, та співаєм,
Співаючи, примовляєм:
Алілуя!

По діброві вітер виє (мінус) для школи


По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю |
До самого долу. | (2)

Стан високий, лист широкий
Марно зеленіє,
Кругом поле, як те море |
Широке, синіє. | (2)
\\\\\\
Чумак іде, подивиться -
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою |
Сяде на могилі. | (2)

Подивиться - серце ниє:
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота |
На чужині, гине. | (2)

Сонце заходить, гори чорніють - Музика Станіслава Людкевича, слова Тараса Шевченка
Виконує Борис Гмиря

Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну.

Лину я, лину, думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
На синє небо виходить зоря.

Ой зоре! зоре! – і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім? Чи забувають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули.

Не женися на багатій - Сестри Тельнюк 

Не женися на багатій,
Бо вижене з хати,
Не женися на убогій,
Бо не будеш спати.
Оженись на вольній волі,
На козацькій долі;
Яка буде, така й буде,
Чи гола, то й гола.
Та ніхто не докучає
І не розважає –
Чого болить і де болить,
Ніхто не питає.
Удвох, кажуть, і плакати
Мов легше неначе;
Не потурай: легше плакать,
Як ніхто не бачить.

Шевченкові рядки (плюс) - Матвійчук А-Попова А

І
Далекий час, дзвінка пора і ми всього лиш дітвора
Знайомий клас урок літератури.
В руках у всіх у нас книжки - вчимо Шевченкові рядки
А на устах поетова зажура.

Приспів
Слова п’янкі, як рута м’ята
Нікуди з пам’яті нейдуть
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.

ІІ
Роки промчали золоті, і ми давно уже не ті,
Минає все, що серцю наймиліше.
Але трапляються дива, зринають з пам’яті слова
І на душі стає немов світліше.

ІІІ
Ось так струмочок до струмка - велика повниться ріка,
Незнаючи ні відстані ні часу.
Усі дорослі і малі, ми діти рідної землі,
Твоїми діти, мудрий наш Тарасе.

За байраком байрак - Волинський народний хор


За байраком байрак, (2)
А там степ та могила.
Із могили козак (2)
Встає сивий, похилий.
Встає сам уночі,
Іде в степ, а йдучи
Співа, сумно співає:

"Наносили землі
Та й додому пішли,
І ніхто не згадає.
Нас тут триста, як скло!
Товариства лягло!
А земля не приймає.
Як запродав гетьман
У ярмо християн,
Нас послав поганяти.
По своїй по землі
Свою кров розлили
І зарізали брата.
Крові брата впились
І отут полягли
У могилі заклятій".

Та й замовк, зажуривсь
І на спис похиливсь.
Став на самій могилі,
На Дніпро поглядав,
Гірко плакав, ридав,
Сині хвилі голосили.
З-за Дніпра із села
Руна гаєм гула,
Треті півні співали.
Провалився козак,
Стрепенувся байрак,
А могила застогнала