Ведучий. Сьогодні наша школа у сяйві квітів, святкового вбрання, добрих і щирих посмішок. Ми зібралися усією родиною на наше традиційне свято "Прощання зі школою". Прощальний вальс.. Випускний вечір... Скільки в ньому спогадів, мрій, сподівань, радості і смутку, світлої печалі... Які щемливо-ніжні почуття охоплюють душу! Серце переповнює любов до життя, до рідних людей! Сьогодні пролунає прощальний вальс для наших випускників. Світанкова зоря покличе їх у незвідані далі, різнобарв'я життя, для праці і радості. До школи прийдуть нові діти. І вона, як турботлива мати, буде виховувати їх, навчати, наставляти і випускати в життя, як робимо ми це сьогодні.

Звучить пісня

Ось зайдуть на лінійку востаннє

Наші учні - найстарший клас.

Хай здійсняться всі ваші бажання, .

Ми ласкаво запрошуєм вас.

Злинь же, музика, в небо гучніше,

В добру пору лунай, в добрий час.

Вище голови! Йдіть веселіше!

Ми усі вже чекаєм на вас.

Ведучий. Тож давайте запросимо наших випускників до цієї святкової зали. Зустрічаймо їх добрим словом, поглядом світлим, музикою та оплесками.

(Входять випускники. Хлопчик у шкільній формі виводить дівчину, а юнака веде дівчина у платтячку й фартушку.)

1-й учень

Десять зоряних літ проминуло,

Незабутніх, ясних шкільних літ.

І сьогодні, мов пташка з гніздечка,

Ти летиш у незвіданий світ.

Десять років ми сиділи поруч

І писали за рядком рядок,

Поки дзвоник у ранкову пору

Не звістив: скінчився наш урок.

Однокласники, однокласниці!

Не забудемо друзів ніколи,

На вітрах життя не погаситься

Вогник рідної школи.

2-й учень

Злились печаль і радість в одне ціле,

Вертає пам'ять знов до першого дзвінка,

До того дня, коли малих, несмілих

Привітно стріла вас всіх школа гомінка

І кожен, як умів, вбирав в себе знання.

За пройдені уроки ви цілий світ відкрили,

Повільно, потроху, по крапельці щодня. .

Більше десятка літ ви зі школою дружили.

Ведучий. Вечір присвячений випуску - _ дозвольте вважати відкритим.

(Звучить Гімн України.)

Ведучий. Дорогі випускники! Зараз у вас настає ота хвилина, яку можна сприймати як межу між дитинством і дорослим життям. Ви підете в це життя шляхами, які наворожила вам доля. Задобрим слов'янським звичаєм, всім, хто вирушає в дорогу, стелять на удачу рушник, щоб шлях був чистим, гарним і квітучим, якоті рушники. А розстелять ці рушники перед своїми дітьми материнські руки, найтепліші, найдобріші, найрідніші.

(Мами стелять рушники.)

Тихо лунає мелодія "Рідна мати моя...".

Учень

Два крила в рушничка,

Мов два птаха,

Понесуть у далекі світи.

Мамо й тату, любов ваша ніжна

Завжди буде зі мною іти.

Подаруйте рушник на дорогу,

Щоби, як там не склалось життя,

Серцем би повертав до порогу,

Із якого піду в майбуття.

Вєдучий. Для оголошення наказу по школі про випуск учнів 11 класу слово надається завучу.

(Оголошується наказ.)

Ведучий. А зараз надаємо слово директору школи. Він вручить нашим випускникам атестати зрілості.

(Слово директора, вручення атестатів, грамот.)

На сцені з'являються маленька дівчинка і хлопчик.

Дівчинка. Здрастуй, Людино! Ви здивовані? Не звикли до такого гордого, красивого імені? Але ж ви, і ви, і ви - Люди!

А у кожної людини, як стверджує романтична легенда, є два береги: від одного з них людина відпливає, а до іншого неодмінно має пристати. На цій дорозі завжди трапляється багато труднощів, перешкод, є зупинки надії, юності, любові. І, де б ви не зупинялися, які б перешкоди не ставали на вашому шляху, вам далеким теплим вогником завжди світитиме берег маленької дивної країни - Дитинства.

Я - з цієї, для вас уже казкової і далекої країни. А ви стоїте на порозі такого складного і непростого дорослого життя.

Хлопчик. І все ж я радію за вас і співчуваю вам. Одержавши атестата, ви стали такими дорослими, самостійними. Ви раптом отримали стільки прав і свобод, що можна просто розгубитися у цьому вирі нового.

Наприклад, ви можете зовсім не дивитися у бік рідної школи.

Дівчинка. І навіть не вітатися з учителями.

Хлопчик. Маєте право вчитися далі, працювати.

Дівчинка. Або не вчитися і не працювати взагалі: у рідному домі так добре й затишно, і ніяких проблем.

Xлопчик. Ви маєте право спати, скільки захочеться, не поспішаючи на перший урок.

Дівчинка. І носити спіднички бажаної довжини.

Xлопчик. Ви можете одружуватися і йти заміж, фарбувати волосся, проколювати не лише вухо, а й ніс чи інші частини тіла...

Дівчинка. Ми, на жаль, таких прав не маємо. Та все ж ми, майбутні випускники нашої школи, обіцяємо вам:

-гордо нести звання учня рідної школи;

-бути такими ж доброзичливими, як ...;

-любити спорт, як...;

-коли вже захоплюватись якимось предметом, то аж до участі і пе

ремог в олімпіадах, як...;

-малювати не тільки правою, а й лівою, як...;

-не втрачати почуття гумору навіть у найсумніших ситуаціях, як...

(Діти називають всіх випускників, якщо їх небагато.)

Разом. Ми вас не підведемо.

Звучить фонограма пісні.

За провини, за сивини,

Вчителько, прости.

Знов у радісні хвилини

З нами разом ти.

Закружляє нас з тобою

Випускний наш вальс.

Рідна школа із любов'ю

Проводжає нас.

(Слово надається першій вчительці випускників.)

Ведучий. Хвилюючий сьогодні день не лише у наших випускників. Не менше хвилюються і їхні батьки. Так шалено б'ється серце, а то зовсім десь зникає його стукіт... І тато, і мама ще пам'ятають себе такими ж юними, свій випускний. А тут така несподіванка: красуня-донька на високих підборах або ж серйозний син, вищий за тата. Ще зовсім нещодавно тримали їх на руках, безпомічних немовлят. А сьогодні вони тають з батьківського гнізда.(Фрагмент)