Повір, Україно! (мінус) - Ігор Костів. Автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Євген Заставний.
Ми загублені діти твої, Україно, ми не встали з колін, хоч ти шанс нам давала не раз, ти пробач нам, пробач, що були ми наївні, що повірили свято в нікчемний словесний маразм.
Малодухі зреклись хто землі, а хто мови, ті, що жадібні й наглі, привласнили наші скарби, на безчинства ми їхні дивилися мовчки і дурили себе, що ми вільні, що ми не раби.
Приспів: Ти повір, Ти повір, ми розправимо крила, доведемо, що нація ми, що ми гордий народ! Ти повір, Ти повір, ми розправимо крила, доведемо, що нація ми, що ми гордий народ!
Дай нам розуму, Боже, наснаги і сили, дай прозріння, щоб ми розпізнали, хто справжній пророк, Ти повір в нас – і ми ще розправимо крила, доведемо, що нація ми, що ми гордий народ!
Хіба дорога нам щасливо не стелилась? Не віщувало нам ніщо біди. Хіба душі моїй ти в очі не дивилась? І бачила лиш вірність назавжди.
Приспів: Ні ти, ні я не вірили в розлуку, Але вона настала, як зима. Ні ти, ні я вже не подали руку. І ось тепер я сам, і ти сама. Ні ти, ні я не можем розлюбити, Хоч поміж нами вже спливли роки. Ні ти, ні я не вмієм без кохання жити. Чому ж нас доля роз‘єднала все-таки?
Буває, раптом спомин птахом прилітає, Бере мене й несе в той час, в той край, Де ми з тобою вдвох закохані гуляєм, А світ навколо нас - неначе рай.
Приспів.
В садку дитячому ростуть на клумбах квіти І так цвітуть яскраво, як в казках. Там граються щодня чиїсь веселі діти, А наші залишились в мріях-снах.
Я часто думками звертаюсь до Бога: Для чого живу я на грішній землі, Чи вірну у світі я вибрав дорогу, Чи правильні вчинки і думи мої, Чи так, як навчали батько і мати, Я гідно живу, оминаючи гріх, Чи можу нащадкам своїм передати Я гордість за предків своїх?..
Приспів: Передасться від батька до сина Тая істина, вічна вона: Що до правди дорога єдина, І до Бога дорога одна.
Життя дарували нам батько і мати, Учили нас змалечку істин простих, Як землю любити, людей поважати, Добру та порядності вчитись у них, Щоб пам‘ять оставили гарну про себе І не посоромили батьківський рід, І щоб на землі, як поринем у небо, Ми добрий оставили слід.
Добра доля посміхнулась, Сину, і до нас - В тебе доня народилась У щасливий час. Довго ми просили Бога За оце дитя, Простелилася дорога Нового життя.
Ти рости щаслива, доню, Не спіши в роках, Хай твоя дівоча доля Стелиться в квітках, Лихо хай тебе минає, Просимо ми знов, Хай тебе оберігає Батьківська любов.
Швидко станеш ти на ніжки І сама підеш, Та повередуєш трішки, Поки підростеш. Я тобі пригорну небо І роси наллю. Моя мила, довгождана, Я тебе люблю.
Добра доля посміхнулась, Сину, і до нас - В тебе доня народилась У щасливий час. Довго ми просили Бога За оце дитя, Простелилася дорога Нового життя................
1.Задиміли козацькі дороги І до памяті попіл той ліг, Запорожці схилялись до бога, Не обходячи радісний гріх Бо любили і пісню і чарку І гарячі дівочі вуста, Гей, шинкарочко, люба шинкарко, Бачиш кварта у мене пуста. Приспів: Налий шинкарочко, став на столи, Питвом козацьким нас розвесели. Налий і випємо ми всі до дна. Бо не пасує нам душа сумна.
2.Пє козак та не впється ніколи, Бо у нього вже вдача така. Щоб в бою не точилися коні, І не слабла рішуча рука. Можна згадувать дуже багато, Розливаючи хміль та вини. Тільки знай-мо що ми з вами браття, Запорожців веселих сини. Приспів:
