Старий мій друже (плюс)
Автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Євген Заставний.


Така солона ніч оця,
либонь, що пивом лиш запити;
у такт сльоті сльоза з очей –
мені вже нікого любити.

Приспів 1:
Старий мій друже львівський бар,
бармен веселий, невгамовний,
і пиво світле, мов янтар,
мій задушевний співрозмовник.
Гей, пива й музику, бармен,
сльота-біда таки минеться;
жива легенда – айн момент! –
і доля нам уже сміється!

В розшивку мури кам’яні –
у них бере початок Лета,
і в плині пізньої пори
впаде тягар з душі поета.

Приспів 2:
Старий мій друже львівський бар,
єдиний ти мене рятуєш,
і пиво світле, мов янтар,
воно чогось в житті вартує.
Гей, пива й музику, бармен,
сльота-біда таки минеться;
жива легенда – айн момент! –
і доля нам уже сміється!

Автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Євген Заставний.

Така солона ніч оця,
либонь, що пивом лиш запити;
у такт сльоті сльоза з очей –
мені вже нікого любити..............

Така вже доля українців (плюс) - Автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Євген Заставний.


О ясени, -сини, -сини,
від Черемоша-батька діти,
летять лелеки до весни,
а вам вже нікуди летіти.

Приспів:
Така вже доля українців:
вмирати – пісня щоб жила,
щоб душі повнила до вінець
і знову, й знову в бій вела.

Де кручі ті стрімкі, стрімкі,
вже не один Тарас в граніті,
та креснуть ріки гомінкі,
новими веснами зігріті.

Приспів.

Торкнуся тільки-но струни –
ридати хочу і радіти –
о ясени, -сини, -сини,
славетні України діти!

Приспів.

Така вже доля українців (мінус) - Автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Євген Заставний.
О ясени, -сини, -сини,
від Черемоша-батька діти,
летять лелеки до весни,
а вам вже нікуди летіти.............

 Легенда про кохану (плюс) - Питель Володимир, автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Євген Заставний
 


Природа літніх гір така розкішна,
й така бентежна неба синява,
душа моя, мов в юності, знов квітне
й нашіптує нових пісень слова.

А звідусіль звучить така велична
органна музика зелен-борів,
і на побачення мене знов кличе
та дівчина, яку я не зустрів.

Де полонина сквітла, топчу трави,
зриваю квіти їй я на букет,
і душу солодять мою заграви,
й на їхнім тлі чийсь ніжний силует.

Це я про неї видумав легенду,
про ту, яку в житті ще не зустрів,
вплітаю мрію в музику богемну,
що вітер творить для зелен-борів.

А звідусіль звучить така велична
органна музика зелен-борів,
і на побачення мене знов кличе
та дівчина, яку я не зустрів.

Легенда про кохану (мінус) - Питель Володимир, автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Євген Заставний

 Ночі і дні (плюс) - Океан Ельзи
 


1.
Серед думок як між рядків,
Десь воно є, хто його знає…
Хто би навчив, та й розказав,
Як зберегти те, що ми маєм.
Приспів.
Ночі і дні, залишили свій світ в моїх очах.
Скажи мені, куди нас заведе цей довгий шлях,
Цей довгий шлях.
2.
Скільки було сонця й дощів,
Тих, хто чекав що ж буде з нами.
Тих, хто не став, і хто не смів,
Скільки прийде слідом за нами.
Приспів.
Модуляція +3.
Програш.
Приспів.

…цей довгий шлях, єдиний шлях.

Ночі і дні (мінус) - Океан Ельзи

 Ой червоні квіти рути (плюс) - Ігор Костів, Автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Семен Карпа.
 


Ой червоні квіти рути,
а навколо білий сніг –
все, усе ще може бути,
може бути, може, ні…

Приспів:
Ой червона руто, руто,
розкажи ж бо ти мені,
чи кохає мене ружа,
чи кохає, а чи ні?..

Гори сині пахнуть літом,
там вже тане білий сніг,
може, рута зляже цвітом,
може, зляже, може, ні…

Приспів.

Бо та ружа колючками
ранить серце, чинить біль,
ще й своїми пелюстками
на ті рани сіє сіль.

Приспів.

Ой червоні квіти рути,
а навколо білий сніг –
чи ж то може все ще бути,
чи ж то може, а чи ні?..

Приспів.

Ой червоні квіти рути (мінус) - Ігор Костів, Автор тексту Василь Ткачик (Т. Василько), автор музики Семен Карпа.