Мов медовим цвiтом (плюс) - Петро Та Анжелiка Векерик муз. Векерика Петра сл.Книш Наталii Василiвни
1.Мов медовим цвiтом вже пянить нас лiто Щебетом пташиним повниться земля Це моя кохана дiвчина жадана Моя покуттянка нiжна й чарiвна 2.Тут покутськи зорi мов чарiвнi долi Радiсно злелися наче два крила Кличе iх кохання спогад i признання На рушник весiльний доля привела 3.Як цимбали й скрипка весело заграють Чути що весiлля лине з вiддаля А на серцi радicть грае мов на струнах Ти зi мною поруч доленька моя 4.Йдуть благословляти рiднi батько й мати За столом весiльним друзi i рiдня
1.За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю і що буду мати. Ночами сняться зорі голубі. І вишні білі на причілку хати. Приспів : Та й що я знав, коли із дому йшов, Хіба я міг в ту пору зрозуміти, /Яка святиня - мамина любов, Яка то мука, як лишають діти?/ 2р.
2.Немов пилинку світ мене крутив. Ловив я мрію і мету високу. Пробач мені, що тяжко завинив -Лишив тебе на старість одиноку. Приспів : Та й що я знав, коли із дому йшов, Хіба я міг в ту пору зрозуміти, /Яка святиня - мамина любов, Яка то мука, як лишають діти?/ 2р. програш 3.Аж отепер, коли я батько сам І час прийшов стрічать і проводжати, Я знаю ціну тим святим сльозам, Які тобі судилося спізнати. Приспів : Та й що я знав, коли із дому йшов, Хіба я міг в ту пору зрозуміти, /Яка святиня - мамина любов, Яка то мука, як лишають діти?/ 2р.
4.Тому і сняться зорі голубі І вишні білі на причілку хати. Тому й спішу подякувать тобі За все, що маю і що буду мати. Приспів : Та й що я знав, коли із дому йшов, Хіба я міг в ту пору зрозуміти, /Яка святиня - мамина любов, Яка то мука, як лишають діти?/ 2р.
Сповідь сина (мінус) - Лебеді кохання 1.За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю і що буду мати. Ночами сняться зорі голубі. І вишні білі на причілку хати..................
Як пагін зелений добро проростає Всміхається сонцю і тягнеться в вись Та тільки без бою життя не буває Цю істину люди пізнали колись Наш вибір робити життя спонукає Бо щастя і горе з’єдналися в нім Та тільки тоді ти дорогу здолаєш Як віра поселиться в серці твоїм
Приспів: І кожен ранок в небі сходить сонце золоте І кожен день надія в серці квіткою цвіте
Програш:
Я знаю дороги бувають важкими Не щирими друзі і чорними дні Так як би зима холодами не била А пролісок кригу проб’є на весні І будуть світитись чиїсь оченята Зігріють теплом рученята малі Нам треба надію у серці плекати Щоб людям любов дарувать на землі
Дві фотографії (плюс) - Володимир Крисюк Для вечіра зустрічі випусників
Ми з тобою давно вже не діти Ми батьками самі уже стали Нас розкидала доля по світу Всіх кого ми колись добре знали Шкільні роки забути нам важко Як співав нам малиновий дзвоник Як зустрілись в альбомі назавжди Наших дві фотографії поряд
Приспів А роки,а роки, а роки як птахи пролітають І до нас, і до нас, і до нас вони вже не вертають А любов, а любов, а любов нам серця зігріває Знову вальс,знову вальс,знову вальс нас у колі єднає
Різні долі у нас і дороги З нами часто життя не жартує Та розвіються геть всі тривоги Коли дзвоник шкільний ми почуєм І нікому крім нас невідомо Що назавжди немов світлий спогад Залишились в альбомі на згадку Наші дві фотографії поряд
Вновь и вновь, тот апрельский день, Возвращает память людей. Чёрный дым над землёй, В мир ворвалась беда, Но однажды исчезла мгла. В небе выросли 2 крыла И закрыли землю от зла. Это к солнцу маршрут Аист взял из гнезда.
Припев: Лети наш аист, Чернобыльский аист. Как добрый ангел, Несущий свет. Лети наш аист В ввысь поднимаясь. Верни надежду, Зажги и рассвет.
2. Нелегко боль потерь забыть, Но судьбы не прервалась нить. Свою жизнь и свечу, Нужно свято беречь, И летит аист высоко. Разрывая сеть облаков, И на землю сея любовь. Мы помашем ему, Аист до новых встреч.
