Богом створена країна, Мальовничий край, Моя рідна батьківщина, Бога прославляй. Хай звучать Йому пісні, Подяка та хвала Влітку, взимку й навесні За його діла. Приспів: Україна, ти єдина, Добродушна як дитина, //Щира, вірна та гостинна, Богом створена країна!!!//2р.
Хай від моря берегів Та ланів широт Радісний лунає спів До гірських висот. Хай завжди цвітуть сади, Та зріють поля. Памятай що Богом ти Створена земля. Приспів:*********** Програш)))))))))
Бог прекрасно все створив, Ти цвітеш, як рай, Радістю благословив, Мій чудовий край!
Україна рідний край, зацвіли волошки в полі, Я іду за небокрай рада щастю, рада долі. І співає моє серце про Вкраїну рідний край, Хай ця пісня розіллється за Карпати і Дунай.
Приспів: Помолюсь за україну за красу її калину За високі сині гори і родючії поля Хай там що говорять люди та добро між нами буде Бо зі мною Україна і її свята земля.
Рідна батьківська земля, в полі маки червоніють, Чую пісню солов’я і від цього я радію. І співає моє серце про Вкраїну рідний край, Хай ця пісня розіллється за Карпати і Дунай.
Сл. В. Василашко муз. Ю. Васильківського. 1. Голодомор у чорноземнім раї, Нема посухи, але голод є. Дарма це зло на прощу уповає, - Суд пам’яті для кривди настає. Не закриває віченьки дитя, І мертве, крихту хліба виглядає. Святись на щастя, ниво золота, Хай Україна голоду не знає. Приспів. Не погасне у сльозах свіча, Дзвони пам’яті не замовчать. Де могили братські без війни, Де людей ховали без труни. Не погасне пам’яті свіча. п-ш 2.Коли у голод вимирали села, Могили всіх прийняти не могли, У села ті везли кіно веселе, А хліба, для голодних не везли. У тридцять три розіп’яли Хреста, Розп’яли в тридцять третім Україну, Христос – воскрес, - вона зійшла з Хреста, Я вірю у воскреслу Україну. Приспів. Програш. Приспів.
На вікні свіча миготіла, Кривді з-за плеча тріпотіла, До правди летіла. Там де рідний край, Де Україну голоду нагай Шмагав до згину Не день, не годину...
Вогником свіча повівала. Мати дитинча сповивала, Пісні гомоніла Про гірку біду, недолю голу, Про чужу орду криваво-чорну, Бодай скам’яніла.
На вікні свіча догасала. Мати дитинча колисала Не в колисці, ні, Не в колисці, але у труні. Мертві по ровах, їх мільйони. По німих церквах стогнуть дзвони. Хто ж то Україні, Боже, Нині допоможе?!
На вікні свічі не задути. Скарги і плачі досі чути – Усе люди тямлять. Досі жаль до сліз, Тих що не в пору Їх потяг укіс голодомору, То ж вічна їм пам’ять.