ОЙ МИНУЛА ВЖЕ ЗИМА Ой минула вже зима, Снігу-льоду вже нема. Ой нема, ой нема, Снігу-льоду вже нема. Всі веснянку співаймо, Весну-красну вітаймо. Вітаймо, вітаймо, Весну-красну вітаймо!
1-а дитина Вдягла весна мережану сорочку, Умившись і звільнившись від турбот, І підіймає волошкові очі До вищих, до церковних позолот.
2-а дитина Великдень всіх нас на гостини просить, Малює сонце полотно небес, І крашанку, як усмішку підносить, — Христос воскрес!
3-я дитина Воістину воскрес! І дзвони засріблилися завзяті, І ніби покотилось між людьми; — Христос воскрес!
Ведуча. Мої любі! Весною приходить до нас одне з найвеличніших християнських свят — Великдень. Великодній день — святий день. У цей день воскрес Син Божий — Ісус Христос, власним життям заплативши за гріхи роду людського.
Звучить Великодня пісенька за вибором музичного керівника.
Ведуча. До Великодня готуються заздалегідь. Неділя, що передує Великодньому тижневі, називається Вербною. Саме в цей день Ісус востаннє увійшов до Храму Божого. Дорогу йому встеляли пальовими гілками (його вітали, як справжнього царя). В Україні пальми не ростуть, тому люди, щоб відзначити цей день, ставили у своїх оселях вербові гілочки.
До зали вбігає хлопчик-вістунець і входить дівчинка.
Вістунець Не я б’ю, верба б’є. Через тиждень — Великдень. Будь здорова, як вода, Багата, як земля, А красива, як весна.
Дівчинка. Хто ти?
Вістунець. Я весняний Вістунець, прийшов сповістити, щоб увесь хрещений люд готувався до найкращого свята — до Великодня.
Дівчинка. А чого мене б’єш?
Вістунець. Хіба це я? Це свячена вербиця. Сьогодні її день — Вербна неділя.
Ведуча. Навесні, як тільки пригріє сонечко, вона першою прокидається. Їх пухнасті котики будять усіх до роботи,
Вістунець. Тож і ти не зволікай, бо: Жарт б’є, не я б’ю — За тиждень — Великдень! Недалечко червоне яєчко. (Легенько вдаряє вербичкою)
Звучить пісня «Котики вербові» або інша за вибором музичного керівника.
Приспів. Сплять собі, принишкли й вушка поскладали. Добре в верболозі їх заколисали.
Інсценізація уривка з казки «Курочка Ряба»
Іде баба, тримає в руках шкаралупку від яйця і плаче.
Баба. Ой, горе мені, горе. Що ця довгохвоста мишка наробила?
Курочка. Що сталося, бабцю, чого плачеш?
Баба. Як же мені не плакати? Поклала я яєчко, що ти знесла, на поличку. Бігла мишка, хвостиком зачепила, яєчко впало і розбилося. А я хотіла на свято писанку розмалювати. (Уривок для ознайомлення)