У Сонячному місті (сценарій випускного) ДО ЗАЛУ ЗАХОДИТЬ ВЕДУЧА. ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО ГОСТЕЙ. 1-ВЕД. Та й швидко як летять роки – малята вже випускники! І в цю урочисту годину у світ дитинства ми полинем, 2-ВЕД. У сонячне казкове місто перенесемо наше дійство. Ану ж бо плескайте в долоні – ось ваші йдуть сини і доні!.. ТАНОК – ВХІД « ПОЛЬКА.» ПІСНЯ « ШКОЛЯРИКИ.» муз. Вересокіної. ДИТ. На вулиці давно знайомій стоїть казково – чарівний Садочок рідний наш чудовий – збирає нас щоранку він. ДИТ. Тут вихователі привітні дітей стрічають мов би рідних, Їх словом лагідним вітають, годують, пестять і навчають. ДИТ. Як маму й тата шанувати, природу як оберігати, Як бути чемними, дружити, як Україну нам любити. ДИТ. Тож до садка поспішає щодня радісно й весело кожне маля. ПІСНЯ « У СОНЯЧНОМУ МІСТІ…» муз. Гвоздій. ДІТИ СІДАЮТЬ НА СТІЛЬЧИКИ. ВЕД.(підходячи до дверей.) Гамір я чую ось тут за дверима , Хто ж запізнився до нас на гостини? А, це прийшли до нас діти маленькі, давайте зустрінемо їх ми гарненько! ДО ЗАЛУ ЗАХОДЯТЬ ДІТИ СЕРЕДНЬОЇ ГРУПИ. ДИТ. В залі усмішок багато – це найсправді гарне свято Ми школяриків вітаєм, а самі ще почекаєм. ДИТ. Ми бажаєм щиро вам, всім майбутнім школярам Вчитись тільки на відмінно не підводить ваших мам. ДИТ. Наш садок не забувайте буде час то завітайте! Ми вітаєм друзі вас з переходом в 1-ий клас! ПІСНЯ «ЯСНО ЧОМУ.» муз. Ведмері. ДИТ. Вас малими забавляли і машинки, і ляльки, А тепер ви старші стали, вам потрібні зошити. ДАРУЮТЬ ПОДАРУНКИ. УХОДЯТЬ.
ВЕД. За дітьми спостерігаю, телевізор я вмикаю. ВИХОДИТЬ ТЕЛЕВЕДУЧА. ТЕЛЕВЕДУЧА . Наші глядачі постійні, ви послухайте новини, Тут у Сонячному місті, діти гарні, з серцем чистим. Є художники, майстри, кухарі та лікарі, музикант є, ще й поет, А керує президент, академік всіх наук – Знайко, видатний малюк. Вранці сонечко яскраве будить малюків ласкаво. ВИХОДИТЬ СОНЕЧКО. СОНЕЧКО. Кличу вас до добрих справ, а щоб день щасливим став, Розпочніть чудовий ранок із таночка та співанок. ТАНОК « БАРБАРИКИ.» З′ЯВЛЯЄТЬСЯ СУМНИЙ НЕЗНАЙКО, СОНЕЧКО ХОЧЕ ЙОГО РАЗВЕСЕЛИТИ І ПУСКАЄ ДЗЕРКАЛЬЦЕМ «ЗАЙЧИКІВ», НЕЗНАЙКО ЛИШЕ ВІДМАХУЄТЬСЯ. СОНЕЧКО. Чому сумуєш ти, хлоп′ятко? НЕЗНАЙКО. Тому, що звуть мене Незнайко. ПІСНЯ « НЕЗНАЙКО – ВЕРТУН.» муз. Гвоздій . СОНЕЧ.(оглядає Незнайку) Здається ти хворієш? Нічого тут не вдієш, Піди до Медунички – медичної сестрички. Вона розумна дуже, ти знову станеш дужим! ТЕЛЕВ. Про все, що нині знаємо , ми вам доповідаємо. Новини незвичайні Незнайко у лікарні! БІЛЯ МЕДИЧНОГО СТОЛИКА ПОРАЄТЬСЯ МЕДУНИЧКА, СПІВАЄ. ПІСНЯ « МЕДУНИЧКИ.» муз. Рубальскої НЕЗН. Добрий день, люба Медяничка! Порадь робити що, сестричко? Якись я зовсім недоладний, непосидючий, безталанний… МЕДУНИЧКА ОГЛЯДАЄ ЙОГО, БЕРЕ ВІДВАР, НАЛИВАЄ У СКЛЯНКУ. Медун. Попій відвар з цілющих трав, тоді й берися ти до справ. І вже не бійся ані чого, бо станеш здатним ти до всього. НЕЗН.( п′є) Випив – силонька з′явилась! Де й хвороба та поділась! Маю волю та снагу – вчитися тепер піду. ТЕЛЕВ. Незнайко, збадьорений вирушає – на Веселкову вулицю поспішає, Там Тюбик живе – видатний фахівець, Із пензлем та фарбами дружить митець. ТАНОК « ФАРБ І ПЕНЗЛИКА.» (Уривок для ознайомлення)
Одягну в неділю рано Вишиту сорочку, Вийду з хати, закружляю, Запалю в таночку! Засміється, заспіває Сонце над ланами, Прийме землю калинове З дивними піснями.
Приспів: В кожнім серці синьоока мрія, Що для Тебе розквітає знов, Україно, ми - Твоя надія! Україно, ми - Твоя любов!
Ми веселі і завзяті, Ми - одна родина, Пригортає нас до серця Мати Україна. Під блакитним вічним небом Розквітають квіти І зростають у любові Українські діти!
Приспів. (2)
Батьківщино наша рідна, Красна і багата, Тебе люблять українські Хлопці та дівчата! І від краю і до краю Дзвінко пісня лине, Бо її співає дружно Наша Україна!
Художник: Кость Лавро Сторінок: 38 Формат: pdf Якість: добра Розмір файлу: 5,56 МБ
«Абетка» — одна з найзнаковіших книжок видавництва, саме з неї почалася історія видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Це видання «Абетки» просто неперевершено проілюстрував Кость Лавро — головний художник видавництва. Його рідні і такі вже класичні образи зворушують і зачаровують на все життя. Здається, що вони існували вічно і що саме про Лаврових зайчиків і котиків виспівували над нашими колисками...
До книги увійшли популярні вірші, відомі багатьом поколінням українських дітей, а також нові твори. Упорядкував книжку Іван Малкович.
«Абетки» здобулося свого часу на цілу низку конкурсних перемог: Ґран-прі імені Івана Федорова конкурсу «Мистецтво книги»; першу премію Форуму видавців України (1999), титул «Найкраще дитяче видання 1999 року» на «Книзі року» та інші. Багато наших читачів щиро вважають цю книжку найкращою українською «Абеткою» з часів Нарбута. Щороку видавництво випускає нове видання своєї брендової «Абетки». Часто ці видання різняться між собою лише малесенькими нюансами, наприклад, трошки зміненим малюнком, зміненим чи підредагованим віршем.
«Абетку» рекомендовано для навчання в дошкільних закладах України. Загальний наклад попередніх видань «Абетки» сягає понад 350 тис. примірників. Наприкінці книги — розворот з англійською абеткою. Книгу виготовлено з цупкого картону.
Художник: Кость Лавро