В одному місті жив собі чоловік. Ні родини в нього не було, ні дітей, а лише багатство небачене. Був товстосум той страшенно скупий. До того ж мав зле серце і черству душу. Ніколи він не пожалів ні песика бездомного, ні злидаря безхлібного.
— От який я багатий! — посміхався спогорда. — Що мені ті люди, коли вони бідніші від мене?
Якось була люта зима. Хурделиця снігами трусила. Мороз аж сльози з очей витискав. Саме тієї пори Святий Миколай по світу ходив. Додивлявся, хто з малечі залишився ще без подарунка.
— Ніби усіх дітей обійшов й усі подарунки розклав. Жодного не залишилося, — вдоволено мовив сам до себе Миколай.
Аж дивиться — дівчатко біля вікна сидить, у сніговицю заглядає.
— Ай-ай-ай! Вона ж мене виглядає, бідолашна! Як же це я її без дарунка лишив? — бідкався дідусь. — Старий, видно, став. І, як на лихо, гостинці скінчилися. Зайду-но я до того багатія, попрошу в нього щось для дитини.
Тай постукав у ворота. — Хто там? — питає багач. — Перехожий один. Пусти, чоловіче добрий, бо замерзну. — То й замерзай. Мені що до того! — Я Святий Миколай. Прошу в тебе щось для дівчинки. Не може ж вона залишитися без подарунка. — Мені байдуже, святий ти чи грішний. Я наймогутніший, бо я найбагатший. А найбагатший тому, що у своєму житті нікому нічого не дав. — Але багатство не вічне. Невмируще тільки добро, яке ти зробиш людям. А з твоїми грішми може щось трапитися. — Нічого не трапиться. Я сторожу надійну поставив, яка пильно охороняє мої скарби.
Пішов Святий Миколай ні з чим... Тихенько підступив до вікна, де чекала на нього дівчинка. А вона заснула... — Ти не зостанешся без подарунка, дитино моя, — промовив Миколай тихенько. І вклав пісню в її уста.
Прокинулася вранці дівчинка й заспівала. Та так гарно, що аж сама здивувалася. — Ой, — засміялася радісно, а я думала, Святий Миколай забув про мене.
Минув час. Дівчинка виросла і стала співачкою. Люди, слухаючи її пісні, усміхалися й добрішали. Дівчинка розбагатіла. Та незважаючи на це, допомагала бідним, жаліла бездомних котів і собак, була до всіх доброю. А ще шанувала Святого Миколая.
Якось саме того зимового вечора, коли Миколай провідує діток, поверталася співачка додому. Раптом угледіла край дороги нужденного чоловіка, що просив хоча б кусник хліба. Зглянулася дівчина. Взяла старого до своєї оселі, обігріла, нагодувала, дала чисту одежину. Тут став перед нею Святий Миколай і мовив: — Цей чоловік пожалів колись для тебе малу дещицю свого багатства. Чи й тепер будеш доброю для нього?
— Так, буду, — сказала співачка. Він удвічі нещасніший за найбіднішого бідняка, адже його ніхто не любить.
Заплакав тут старий і сказав: — Святий Миколаю, часто я згадував твої слова. Справді, вічне лише добро, яке зробиш ти людям. Усі мої скарби знищила пожежа. І більше у мене нічого не зосталося, бо добра я не зробив нікому.
— Якщо ти плачеш, то не такий вже пропащий, — сказав Святий Миколай, ледь помітно усміхаючись.
Через деякий час нажив той чоловік багатства знову. Проте завжди допомагав нужденним і був щасливий від того, що робив добро.
Мереживом всипана з снігу І знов мерехтить зорепад. Ось білочка плига на гілку Сопе під ялинкой їжак. А зайчик приніс вже морквинку Щоб інших звірят пригощать. І кульки такі кольорові Веселкой красуються в ряд. Бурульки звисають казкові І ясно так зорі горять. Всі-всі поспішають звірята На диво ялинку таку. Бо знають, що можна в це свято Знайти подарунок в мішку.
* * * Ой, святий Миколай Ти лозину заховай. Цілий рік була слухняна У вікно все виглядала. Принеси мені цукерку, Мандаринку і люстерко! Під подушку поклади Й до слухняних діток йди!
ЗАГАДКА ПРО ЗАЙЧИКА Хто сіренький і пухнастий? Довгі вуха має. Швидко біга від лисички, Високо стрибає?
КАЗКОВІ СНІЖИНКИ Я - сніжинка чепурна, Падаю додолу. В світі я така одна: Ніжна і казкова. Завірюха підійме Нас в танок кружляти. Все засяє навкруги - У сніжинок свято!
ЯЛИНОНЬКА В намисті кольоровому Засяє у вогнях, Прикрашена сніжинками, Уквітчана в зірках. На свято під ялиноньку Збіжиться дітвора І залунають голосно Красиві ті слова Про новий рік і казочку Про гарнії діла.
БІЛОЧКА Руда пухнаста білочка Горішки назбирала, Поплигала по гілочці Й у листячко сховала. Для діточок малесеньких Смаколик запасає, Зимою білосніжною Горішок відшукає.
1 Ось вона люба ялинка В гості прийшла в дитсадок! В ясних вогнистих іскринках Що мерехтять між гілок. 2 В зелені пишній, голчастій Казка сховалась жива: Мчить зайченя на санчатах, Лебідь красунь виплива… 3 Ми круг ялинки співаєм, Взявшись за руки в танку. День Новорічний стрічаєм В нашім дитячім садку.
Сипле сніг (мінус) - Ціва Сашенька, Музика: Ігоря Білика, Вірші: Марійки Підгірянки 1 Сипле, сипле, сипле сніг. Мов метелики сріблисті Ті сніжинки, білі й чисті, Тихо стеляться до ніг. Приспів: Сипле, сипле, сипле сніг. Сипле, сипле, сипле сніг... 2 Сипле, сипле, сипле сніг. Тихо легко і спровкола, Покриває все довкола, Ні стежок а ні доріг... 3 Сипле, сипле, сипле сніг. Вже присипа доли й гори, Вже весь світ, мов біле море, Біле море без доріг...
