Подарунок від Миколая Чудотворця

В одному місті жив собі чоловік. Ні родини в нього не було, ні дітей, а лише багатство небачене. Був товстосум той страшенно скупий. До того ж мав зле серце і черству душу. Ніколи він не пожалів ні песика бездомного, ні злидаря безхлібного.

— От який я багатий! — посміхався спогорда. — Що мені ті люди, коли вони бідніші від мене?

Якось була люта зима. Хурделиця снігами трусила. Мороз аж сльози з очей витискав. Саме тієї пори Святий Миколай по світу ходив. Додивлявся, хто з малечі залишився ще без подарунка.

— Ніби усіх дітей обійшов й усі подарунки розклав. Жодного не залишилося, — вдоволено мовив сам до себе Миколай.

Аж дивиться — дівчатко біля вікна сидить, у сніговицю заглядає.

— Ай-ай-ай! Вона ж мене виглядає, бідолашна! Як же це я її без дарунка лишив? — бідкався дідусь. — Старий, видно, став. І, як на лихо, гостинці скінчилися. Зайду-но я до того багатія, попрошу в нього щось для дитини.

Тай постукав у ворота.
— Хто там? — питає багач.
— Перехожий один. Пусти, чоловіче добрий, бо замерзну.
— То й замерзай. Мені що до того!
— Я Святий Миколай. Прошу в тебе щось для дівчинки. Не може ж вона залишитися без подарунка.
— Мені байдуже, святий ти чи грішний. Я наймогутніший, бо я найбагатший. А найбагатший тому, що у своєму житті нікому нічого не дав.
— Але багатство не вічне. Невмируще тільки добро, яке ти зробиш людям. А з твоїми грішми може щось трапитися.
— Нічого не трапиться. Я сторожу надійну поставив, яка пильно охороняє мої скарби.

Пішов Святий Миколай ні з чим... Тихенько підступив до вікна, де чекала на нього дівчинка. А вона заснула...
— Ти не зостанешся без подарунка, дитино моя, — промовив Миколай тихенько. І вклав пісню в її уста.

Прокинулася вранці дівчинка й заспівала. Та так гарно, що аж сама здивувалася.
— Ой, — засміялася радісно, а я думала, Святий Миколай забув про мене.

Минув час. Дівчинка виросла і стала співачкою. Люди, слухаючи її пісні, усміхалися й добрішали. Дівчинка розбагатіла. Та незважаючи на це, допомагала бідним, жаліла бездомних котів і собак, була до всіх доброю. А ще шанувала Святого Миколая.

Якось саме того зимового вечора, коли Миколай провідує діток, поверталася співачка додому. Раптом угледіла край дороги нужденного чоловіка, що просив хоча б кусник хліба. Зглянулася дівчина. Взяла старого до своєї оселі, обігріла, нагодувала, дала чисту одежину. Тут став перед нею Святий Миколай і мовив:
— Цей чоловік пожалів колись для тебе малу дещицю свого багатства. Чи й тепер будеш доброю для нього?

— Так, буду, — сказала співачка. Він удвічі нещасніший за найбіднішого бідняка, адже його ніхто не любить.

Заплакав тут старий і сказав:
— Святий Миколаю, часто я згадував твої слова. Справді, вічне лише добро, яке зробиш ти людям. Усі мої скарби знищила пожежа. І більше у мене нічого не зосталося, бо добра я не зробив нікому.

— Якщо ти плачеш, то не такий вже пропащий, — сказав Святий Миколай, ледь помітно усміхаючись.

Через деякий час нажив той чоловік багатства знову. Проте завжди допомагав нужденним і був щасливий від того, що робив добро.

Зимові вірші

Мереживом всипана з снігу
І знов мерехтить зорепад.
Ось білочка плига на гілку
Сопе під ялинкой їжак.
А зайчик приніс вже морквинку
Щоб інших звірят пригощать.
І кульки такі кольорові
Веселкой красуються в ряд.
Бурульки звисають казкові
І ясно так зорі горять.
Всі-всі поспішають звірята
На диво ялинку таку.
Бо знають, що можна в це свято
Знайти подарунок в мішку.

* * *
Ой, святий Миколай
Ти лозину заховай.
Цілий рік була слухняна
У вікно все виглядала.
Принеси мені цукерку,
Мандаринку і люстерко!
Під подушку поклади
Й до слухняних діток йди!


ЗАГАДКА ПРО ЗАЙЧИКА
Хто сіренький і пухнастий?
Довгі вуха має.
Швидко біга від лисички,
Високо стрибає?

КАЗКОВІ СНІЖИНКИ
Я - сніжинка чепурна,
Падаю додолу.
В світі я така одна:
Ніжна і казкова.
Завірюха підійме
Нас в танок кружляти.
Все засяє навкруги -
У сніжинок свято!

ЯЛИНОНЬКА
В намисті кольоровому
Засяє у вогнях,
Прикрашена сніжинками,
Уквітчана в зірках.
На свято під ялиноньку
Збіжиться дітвора
І залунають голосно
Красиві ті слова
Про новий рік і казочку
Про гарнії діла.

БІЛОЧКА
Руда пухнаста білочка
Горішки назбирала,
Поплигала по гілочці
Й у листячко сховала.
Для діточок малесеньких
Смаколик запасає,
Зимою білосніжною
Горішок відшукає.

Свято радісне прийшло (мінус) Кирик Іванка, муз.Добрянського

Свято радісне прийшло (плюс) Кирик Іванка, муз.Добрянського

Свято радісне прийшло
В кожне місто і село.
Цьому святу кожен рад –
Школа і дитячий сад.

Раді люди молоді,
а найдужче ми – малі,
Дідуся чекають знов,
Щоби він до нас прийшов.

Миколая щедре свято
Є дарунками багате,
І говорять увесь час:
«Миколай, прийди до нас!»

Наша ялинка (мінус)
1
Ось вона люба ялинка
В гості прийшла в дитсадок!
В ясних вогнистих іскринках
Що мерехтять між гілок............

Наша ялинка (плюс)

1
Ось вона люба ялинка
В гості прийшла в дитсадок!
В ясних вогнистих іскринках
Що мерехтять між гілок.
2
В зелені пишній, голчастій
Казка сховалась жива:
Мчить зайченя на санчатах,
Лебідь красунь виплива…
3
Ми круг ялинки співаєм,
Взявшись за руки в танку.
День Новорічний стрічаєм
В нашім дитячім садку.

У садочку новорічне свято (мінус) - Іванка Та Марянка Кирик, сл. і муз. Добрянського Михайла

У садочку новорічне свято (плюс) - Іванка Та Марянка Кирик, сл. і муз. Добрянського Михайла

Сипле сніг (мінус) - Ціва Сашенька, Музика: Ігоря Білика, Вірші: Марійки Підгірянки
1
Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті
Ті сніжинки, білі й чисті,
Тихо стеляться до ніг.
Приспів:
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг...
2
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо легко і спровкола,
Покриває все довкола,
Ні стежок а ні доріг...
3
Сипле, сипле, сипле сніг.
Вже присипа доли й гори,
Вже весь світ, мов біле море,
Біле море без доріг...

Дякую, ріднесенька (мінус) - Лисенко В