Педагогічна цінність. Пісня-гра є дійовою формою знайомства, дозволяє встановити швидкий позитивний контакт з іншими, сприяє ефективній взаємодії з оточуючими людьми, створює атмосферу доброзичливості, довірливості, допомагає нівелювати шори відчуження і відчути себе комфортно.
Хід гри. Всі присутні довільно обирають собі пару, стають обличчям один до одного, беруться за руки і, відбиваючи ритм пісні (сильну долю вниз), співають. В кінці першого і другого рядка (на словах “ти і я”) обранці плещуть у долоні: на “раз” – удар власними долонями, на “два” – правицями, на “три” – власними, на “чотири” – лівими руками. Перед запитанням про ім’я виставляють перед собою вказівний палець, запитують одне одного і відповідають одночасно й голосно. Потім обіймаються, кажуть на вухо щось приємне чи висловлюють побажання і, за вступ до наступного куплету підшукують іншу пару – того з ким іще незнайомі, або хотіли б пограти разом. Варіанти проведення гри: А – при достатньому місці для пересувань (вище описаний); Б – грають у двох центричних колах, стоячи навпроти один одного, по закінченні куплета зовнішнє коло переходить на одну людину праворуч, до наступного гравця (внутрішнє залишається на місці); В – грають в одному великому колі, ставши парами; кожного наступного куплета переходячи до нового партнера (одні ідуть за сонцем, інші – проти нього); Г – грають у залі, розпочинаючи гру з сусідами праворуч і ліворуч, потім з передніми і задніми, а потім з тими, хто сидить по діагоналі.
1. Вперше ми зустрілися – Ти і я. Та не познайомились Ти і я. Гаяти не варто час, Привітаємося враз: Як твоє ім’я? – Коля!!! (і так далі).
1. Мы с тобою встретились – Ты и я. Но не познакомились Ты и я. Мы не будем долго ждать, Время попусту терять: Как тебя зовут? – Коля!!! (и так далее)
Просто дошкільнятко (мінус) (мелодія прописана в мінусі)
Сл. Лідії Руденко муз. Миколи Ведмедері. Називає татко, мене ведмежатко, Бо я перевальцем як воно ходжу. А іще в кишеньках пряники й цукерки Вранці в дитсадочок з собою ношу. 2р.
Бігаю, стрибаю. В різні ігри граю. Потім м’яч ганяю й мабуть неспроста – Навздогін за мною бджілок золотистих Добренький десяток цілий день літа. 2р.
І чому дорослі нас не розуміють. Якось все це дивно, хоч сідай та плач. Я не ведмежатко, просто дошкільнятко. За липкі кармани -, Матусю, пробач.
