Сюди приходив я не раз У цей чудовий світлий клас, І щирим поглядом завжди мене ти гріла.
Моя весела і сумна, Моя ти рідна і ясна, Учителька люба і мила.
Ти, наче сонце, як рідна земля. В серці моєму навіки. Ти моя мати, а я — немовля, Ти наше море — ми ріки.
Так, є у кожного свій шлях, І хтось летить, неначе птах, Та не завжди до нас ласкава доля…
А я прийду до тебе в клас І зазвучить чудовий вальс, Який дарую я тобі і рідній школі. *** Не вміла я читати… І так само Писати теж не вміла (як не гріх!), Та в перший клас прийшла, – і друга мати Мене зустріла під веселий сміх: - Богданко! Не все одразу вдасться! Піде чимало наших літ… Ти зрозумієш, люба, що це – щастя.
Який чарівний, дивний білий світ! І почалося… Всі знайомі лиця, Уроки… Відпочинки… Знову клас І я вже Ваша, краща учениця.
Вітання шлю із вдячністю для Вас: Хай сміхом Ваша сповниться оселя, І статки теж не проминають в ній - Аби, щасливі, світлі та веселі Ви, (ім’я, по батькові), прожили Кожен день земний.
А ми прийдемо - завтра, через роки, І світлий клас - де зайчик золотив Згадаєм не прості життя уроки, Що їх нам перший вчитель присвятив.
З ДНЕМ УЧИТЕЛЯ! С. Гордієнко
Є професія у світі — Серце віддавати дітям! Серце вчителя безкрає, Як би він його не краяв.
Тому гідний вчитель шани. Так, любові і пошани За роботу непросту І за те, що я росту!
Хай же вистачить терпіння Передати нам уміння. А за працю вашу діти Щиро вам дарують квіти! ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ
Чи пам’ятаєш ти, як перший раз Ввела вона тебе у перший клас: Як друга мати, взявши твою руку, Ввела тебе до школи, на науку. Навчила як писати і читати А ще й, до того, старших поважати. Знання і мудрість віддала малій дитині І виховала в кожному людину. А скільки раз сивіли волосини, Як раптом чула: «Ой, упав хтось із діток!» Та всеж вона втоптала нам стежини До нових і сяючих зірок. Вона, як зірка в небесах сіяла. Для всіх нас прикладом завжди була. Ця перша вчителька, яку ми так любили. Весь свій талант вона нам віддала. І хоч ідуть роки, і зустрічі із вами, Які спливають, як гірська вода, Та в серці завжди буде наша «друга мама», Її любов нас вічно зігріва.
ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ
Хоч проходять літа, хоч минають літа, Та для нас, як тоді, ви й тепер молода. Не забути той час, як прийшли в перший клас, Як уперше в той день ми побачили вас. Усміх щирий такий ніжний дотик руки. Ви — наставник для нас, ми ж усі — першачки. Ви в нас добрі були і навчали нас так, Щоб ми гарно вели першу букву і знак…
Ми зізнатися хочемо вам у цей час: Люба вчителько наша, ми любимо вас! ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА Т. Коломіець
Букварі і читанки, Парти в два ряди. Наша перша вчителька В серці назавжди. Споришева стежечка, Стежечка-мережечка, Що водила нас Ще у перший клас. Сонце світлі зайчики Сипле у шибки. Кришать крейду пальчики - Пишуть палички. Добре нам читається - Вчителька всміхається. А як хтось не зна – Хмуриться вона. Скільки розгадали ми З нею загадок! Скільки прочитали ми Віршів і казок! Стороною рідною Дниною погідною Йшли через покіс У багряний ліс. Наша перша вчителька Інших науча. Букварі і читанки Їм вона вруча. Споришева стежечка, Стежечка-мережечка, Інших перший раз Повела у клас.
УЧИТЕЛЬ
Кожен день дітей стрічає, На уроках їх навчає. Математики і букв І усіх складних наук. Я учителем горжуся, Анітрохи не боюся! Хоч і старший він за нас – Дружить з ним увесь наш клас!
ВЧИТЕЛЬКА
У яблуневім саду. Рідна учителько сива, — Днина, легка і красива, Йде по школярськім сліду. Ще як малими були, — Слід ми в саду залишили. Крони тоді, як вершини, Снігом сліпучим цвіли. МОЇЙ ПЕРШІЙ ВЧИТЕЛЬЦІ С. Гордієнко
Ми проводили маневри — Випробовували нерви. Тест учителька пройшла — Ключ до кожного знайшла. Треба визнати всім прямо, Що вона, як рідна мама: І підтрима, й насварить, Розбере проблеми вмить. Ми ставали усе більші, З кожним роком розумніші, А учителька із нас Згуртувала дружний клас! Хай же сонце їй сміється Та усе в житті вдається. Ми засвоїмо у строк Найважливіший урок! Краще вчительки немає — Кожен з нас це добре знає. Тож вітаємо її В ці святкові ясні дні!
*** Було це неначе вчора Прийшли ми у перший клас І Вас вітали хором Любити вчились Вас Було нам всього по 6 років І звали нас всі “малюки” Робили ми перші кроки Навчаючись залюбки. До успіхів було далеко Нам заважали балачки І виявилось — ой нелегко Писати палички й гачки! Та віру в усіх Ви вселяли І заспокоювали мам Було — і нас розвеселяли І витирали слізки нам. І поступово ми звикали Тримати ручки й олівці Вже нас контрольні не лякали Від Вас ми чули “молодці”. Було нам цікаво писати й читати Розвязувать вправи було до душі Раділи Ви, матуся й тато Коли ми виразно читали вірші. Ви до нашого рідного слова Прищепили повагу й любов Ви навчили нас рідної мови Щира дяка Вам знову й знов
