Над Ялтинськими схилами всім вистачить тепла, Там грається із хвилями русалонька мала, Вона не вміє плакати і радістю дзвенить, Вона навчилась плавати раніше, ніж ходить. А в Києві гімназія, уроки кожен день, Там не повчиш з медузами медузячих пісень. Поглянем у віконечко, сумуємо за тим, Як нас вкривало сонечко загаром золотим.
Приспів: Мар'яночко, Мар'яно, У мене ти одна, Мар'яночко, Мар'яно, Сестричка чарівна, Мар'яночко, Мар'яно, Які твої літа, Мар'яночко, Мар'яно, Ти рибка золота.
Для мене три бажання ти виконуєш завжди, Ми їдемо до сонечка, повітря і води, І знову там над схилами, всім вистачить тепла, Там грається із хвилями русалонька мала. Навколо всі дивуються, від щирої душі, Як йоршики найоршились найоршені йорші. Ми з крабами карбуємо каракулі в піску І пісеньку співаємо про рибку золоту.
Малювала казку осінь, Повз наш двір пройшла, Розплітала мати косу, Раптом бачу – сивина. Ой, чи осінь? Певно осінь, Та ніколи не збагну, Та що в двір добра приносить, Чом же мамі сивину? Приспів Осене, осене з косами багряними, Не чіпай лиш маму ти сивими кольорами.
Всі бажання серця мого Матері збулись, А єдиний колір дивний У волоссі залишивсь. Не судилось певно, ненько, Щоб Вас осінь обійшла, Нині знову став просити, Вийшов в двір – там сніг, зима.
1 Калина наливає стиглі грона, На ниві мама в’яже перший сніп. Живе в моєму серці теплий спомин Про найсвятіший материнській хліб. Вертаюся до батьківської хати, На дверях хрестик – вічний оберіг. А на порозі зустрічає мати І пахне хлібом хата й цілий світ. Приспів: Маминим хлібом пахне земля, Маминих рук я торкаюсь вустами. Мамина пісня мене окриля, Серцем горнусь я до мами. 2 Допоки ще жива на світі мати, Ми вірим в щастя і людське добро. Душа моя зігрітая назавжди, Долонь твоїх, матусенько, теплом. Приспів. 3 Хай мамине ім’я благословиться, За добрий слід, що до людей несла. Летять роки, мені ж і досі сниться Той хліб, що моя мама напекла. Приспів.
Мати Хто тебе так щиро любить, І вбирає, і голубить, І кладе у ліжко спати? Мати.
Хто стеріг тебе від злого, Відмовляв собі усього, Щоб тобі віддати? Мати.
Хто тебе узяв за руку І до школи на науку Вів, щоб розуму навчати? Мати.
(Марійка Підгірянка)
Про мам У малого бегемота Вся сім’я живе в болоті. І матуся бегемота Боса ходить на роботу.
У жирафової мами Шия довга – все дістане. В слоненяти мама сильна І за хвостик водить сина.
В мене мама найгарніша, Найдобріша, наймиліша. Люблять мам своїх малята – Звірі, хлопчики й дівчата.
(Юлія Смаль)
Світанковий сон Наснилось, що я сонечко, Ясне вогонь-вогонечко, Встаю з-за небокраю Над горами, над нивами, Усіх роблю щасливими, Всіх грію – зігріваю. Та чую голос лагідний Такий солодко ягідний У сутінках кімнати. То мама каже: «Донечко, Раз ти у мене сонечко, То вже пора вставати»
(А. Бортник)
Я прокидаюся рано Й зразу, хоч ще не встаю, тільки спросоння погляну, бачу матусю свою. Мати - досвітня пташина, З досвітку віч не зімкне, ходить по хаті навшпиньки, щоб не збудити мене. Мати - то сонечко рідне, сонечко ясне, земне, слово її заповітне гріє і живить мене.
(Іван Гнатюк)
Мамині руки Мамині руки – щедрі, робочі – Втоми не знають з ранку до ночі. Вранці, коли ще усі спочивають, Сонце, напевно, вони піднімають. Мамині руки – ніжні і милі – Воду ранкову з криниці носили. Діти плескались, діти вмивались, Сонцю і матері щиро всміхались.
(В. Грінчак)
Все не так Сьогодні все навкруг - не так... Чомусь задачка - не проста, Чомусь цукерка - не солодка, Проміння сонячне - холодне, І навіть запахуща диня Чомусь не пахне зовсім нині... У чому річ? Скажу вам прямо: Образилась на мене мама... Піду пробачення попрошу - Хай знову стане все хорошим!
(Анатолій Костецький)
Мама Хто вас, діти, щиро любить, хто вас ніжно так голубить, хто кладе у постіль спати? Мати! Хто ж вам казочку розкаже, хто ж вам лялечку покаже, як слабі ви цілі ночі, не стуляє свої очі – мати. Хто ж вас, діти, взяв за руку, вів на школу на науку, вів, щоб розум научати? Мати. Коли, діти, ви ліниві, неслухняні, пустотливі, як буває то іноді, хто ж то сльози лиє тоді? Мати.
(Катерина Кочірко)
Тільки мама - Я на ковзанку піду! - А коли ж до хати? Тільки мама вміє так лагідно спитати. - На ходу сніданок з’їм! - так не слід робити! Тільки мама може так лагідно сварити. В снах літаю до зірок... - Час вставати, сину... тільки мама збудить так лагідно дитину.
(Володимир Лучук)
Пісня про матір Сонечко всміхнулось - І проснувся я. Вже напрацювалась Матінка моя. Певне це про неї Пісня солов'я, Бо найкраща в світі Матінка моя. Попрацюю з нею, Ми ж одна сім'я, І всміхнеться сонце - Матінка моя.
(Микола Сингаївський)
Змалювати маму Для всього, що є зелене, є олівець у мене. Для неба, річки, ставу я синього дістану. Для жовтого гусяти оцей ось можна взяти. Але ж який дістати, щоб маму змалювати? Складу я краще вірші про маму найдобрішу і намалюю квіти найкращій мамі в світі.
