Солдатські матері (мінус) - Дунець Василь Слова: М.Баліцька Виряджала мати сина: Йди, служи, синочку мій! Рідну землю боронити - Це обов'язок святий! Раптом випав серед літа На троянди білий сніг, Син із війська не вернувся Вже на батьківський поріг.
Приспів: А мати жде, а мати виглядає Чаїно квилить мамина душа, Тривожно серце з болю завмирає, Пішов солдат і не сказав "Прощай!" А мати жде, все ж вигляда синочка, Пішов у вічність в сяйві юних літ, Лишилась мамі вишита сорочка, Шинеля сіра, наче моноліт.
Посивіла з горя мати, Болем зойкнула душа, Бо згадала як маленьким Син навстріч їй поспішав. Небо плакало дощами, Гасли зорі угорі, Носять квіти на могили Всі солдатські матері.
Ветеранам минувшей войны (плюс) - Валевская Наталия
Май...Весна...Счастливые лица.. День Победы...И нет ей цены. Низко-низко хочу поклониться Ветеранам минувшей войны. Не однажды рискуя собою, Сколько мужества,сил было в вас. Два словечка простых "Я прикрою!" Вы в бою повторяли не раз.
Сколько павших в боях за Отчизну Не обняли своих матерей? Сколько тысяч загубленных жизней Не вернулось из концлагерей ? Ад войны проплывёт пред очами, И слезой затуманится взгляд. До сих пор ноёт сердце ночами, Или старые раны болят.
Тихо вышел во двор на минутку, И страдая от ноющих ран, Закурил,как в войну,самокрутку, На крылечке седой ветеран. Над землёй полоска тумана, Расцветает салют вдалеке. А у старенького ветерана Покатилась слеза по щеке.
Сколько павших в боях за Отчизну Не обняли своих матерей? Сколько тысяч загубленных жизней Не вернулось из концлагерей ? Ад войны проплывёт пред очами, И слезой затуманится взгляд. До сих пор ноёт сердце ночами, Или старые раны болят.
Ветерани завжди в строю (мінус) - Надвечір'Я (Хор Ветеранів) Слова: Петро Карась Музика: Іван Пустовий
1 Знову палає квітами весна, Щедрою стала рання сивина. Мало вже нас, ветеранів війни, Замість окопів – золоті лани... Приспів: Прапор полоще синява легка, Владно гримить бадьора мідь полка. Пісня дзвенить, мов трель солов'я, Гордість і слава моя! 2 Сміло боролись на фронтах війни Славні молодці, горді соколи. Всі, як один, за Вітчизну святу, Вічну свободу і землю в цвіту. 3 Більше не сміє нас лякать орда, З нами козацька зміна молода. Разом йдемо ми плече до плеча Відвагу орлину і волю сурмача. 2 Прапор полоще синява легка, Владно гримить бадьора мідь полка. Юність згадаєм бойову свою – Ветерани завжди в строю! Ветерани завжди в строю!
Бува, одна, тамуючи досаду Вдовиної печалі й самоти, Надіслані з окопів Сталінграда Я знов твої прочитую листи. Приспів. Листи, листи, реліквії кохання, Трикутні, наспіх писані листи, Літописи геройства і страждання, Надій твоїх пожовклі паспорти.
Не знаю я, яку страшну воронку Там громом вибив проклятий снаряд…. Одержала неждано похоронку: «Ваш муж погіб в боях за Сталінград…» Приспів. І по щоках скотилася сльозина, Гойднулось горя полум’я руде… Я в розпачі притискувала сина І донечку маленьку до грудей. Приспів. Шумить весна, вкриває листям віття, Бузками запашними розцвіта… Лишилися в серцях од лихоліття І слави дзвін, і вічна гіркота. Приспів. Літа, літа, птахи моєї долі Полинули на крилах самоти... Реліквіями давніми, як болі, Печуть твої пожовклі вже листи.