Зала прикрашена різними плакатами «Смійтесь на здоров’я», «Якщо народ співає і сміється, то, значить, в нім здорове серце б’ється»; кумедними картинками, кульками.
Ведуча: Добрий день, шановні гості! Здавна вважалося, що втратити здатність сміятися — то велике нещастя в житті людини. У народі кажуть, що коли частіше смієшся, то більше проживеш і хворіти будеш менше. То смійтеся на здоров’я! Гарних вам усмішок!
Учень 1: Перше квітня всі чекають, Бо сміятись полюбляють. Маєш добрі слух і зір, Та нікому ти не вір.
Учень 2: Зранку і до вечора Вигадки лунають І обличчя у дітей Усмішками сяють. Сценка «Чи буває так чи ні?». Виходять діти, імітують рухи.
Учень 1: Чапля ковзани взяла і на озеро пішла, В ополонку ногу суне. Може, рак чи риба клюне? Ну, скажіть мені, чи буває так чи ні?
Учні: НІ.
Учень 2: Довгоносий їжачок По травичці схох та скок На голки збирає шишки, Трусить з дерева горішки. Ну, мерщій скажіть мені, Чи буває так чи ні?
Учні: Ні.
Учень 3: Сірий вовк голодний З білками стрибає, У дуплі до вечора Сидить і співає. Ну, мерщій скажіть мені, Чи буває так чи ні?
Учні: Ні.
Учень 4: А лисичка вайлувато Залягла в барліг свій спати, Із ведмедем посварилась, Полювати розлінилась. Ну, мерщій скажіть мені, Чи буває так чи ні?
Учні: Ні.
Учень 5: Зайчик дивний і веселий В лісі десь узявся Довгохвостий, куцоногий Цілий день сміявся. Ну, мерщій скажіть мені, чи буває так чи ні?
Учні: Ні.
Ведуча: Сьогодні з нами нехай буде щирий сміх, бо кожна щирість ріднить людей. Коли говорять про нас, українців, то завжди підкреслюють, як одну з характерних наших рис почуття гумору. І справедливо. Наш народ уміє веселитися. А давайте перегорнемо сторінку нашої історії та подивимось, як веселилися люди «Кам’яного віку». По підлозі розкидані камінці, зроблені з паперу, люди вибігають і вигукують різні звуки, танцюють. Беруть здобич (2-3 гостей) і ведуть на середину зали. Садовлять у середину кола і танцюють, щось вигукуючи.
Ведуча: Мабуть, це вони так відпочивають. Але я знаю, що символізує їхній танець: вони зібралися на полювання.
Дикуни беруть каміння і кидають на присутніх.
Ведуча: Ось і їхня «здобич». Вони радіють і відзначають свою перемогу.
Забирають «здобич» і ведуть у другу кімнату.
Ведуча: А зараз, шановні гості, поспілкуємося з вами. 1. Утрьох їдуть на конячці, верхи, братці? (Пальці і ручка). 2. Тіло жовте, серце чорне, тіло мовчить, а серце говорить? (Олівець). 3. Коли беззубий дід відчуває зубний біль? (Коли його собака вкусить). 4. Скільки буде двадцять п’ят і двадцять п’ят? (40 п’ят). 8. Хто найбільшу шапку носить? (У кого голова найбільша). 6. Що тій козі буде, якій 7 років мине? (8-й піде). 7. Що стоїть посеред Києва? (Літера Є).
Діти, переодягнені в українські костюми, сідають на стільчики.
Ведуча: А зараз послухайте жартівливу пісню: «Грицю, Грицю до роботи…» Ведуча: Ось такий Гриць.
Отже, нас у гості запрошує «Золотенький гусачок».
Діти сідають за столики, які стоять півколом.
Учень 1: — Скажи, Васильку, скільки мама заплатила за два кілограми яблук, якщо кілограм коштує дві гривні? — Не знаю. Моя мама завжди торгується.
Учень 2: — Івасю, ти великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфелі? — Це я його вчу допомагати старшим.
Учень 3: — Мамо, наша вихователька ніколи не бачила коней. — Як це так? — Сьогодні було малювання, я намалювала коня, а вона підійшла і запитала: «Що це таке?».
Учень 4: — Татку, наш учитель сказав, щоб ти не допомагав мені більше готувати уроки. — Чому? — Мені досить тих помилок, котрі я роблю сам.
Учень 6: Хлопчик запитує у мами: — Навіщо воду в чайнику треба кип’ятити? — Тоді мікроби гинуть. — Значить, ми чай з дохлими мікробами п’ємо?
Учень 6: Малий просить гостя: - То мені мама дала булку з медом. - Я ж не брав! - Ви сіли на неї
Учень 3: — Андрійку, нащо калоші ти взуваєш? — Я в них на вулицю піду. — Але грязюки вже немає. — Нічого, я її знайду.
Учень 9: Вчили доньку рахувати — Скільки буде п’ять плюс п’ять Посміхнулась хитро донька: І сказала: — Дві долоньки.
Учемь 10: Дідусь просить онука: — Поглянь, чи йде годинник? Хлопчик повернувся: — Годинник, дідусю, стоїть, де стояв.
Учень 11: —- Діду, ви були колись малим? — Був. — І це у вас за все життя тільки один зуб виріс?
Учвнь, 12: — Татку, де Альпи?-хлопчик у батька. — Спитай, синку, у мами. Вона завжди все переставлятиє з місця на місце.
Учень 13: Тарасик дивиться по телевізору перегони. — Мамо, за ким біжать коні? — Ні за ким. Перший одержить приз. — Тоді навіщо біжать інші?
Учень: Зустрілися двоє песиків. Один — Гав. — Няв,— відповідає другий. — Що сталося? Ти захворів? — Ні, то я іноземну мову вчу.
Учень 15: — Петрику! Чому в тебе один черевик чорний, а другий білий?— запитує вчитель. — Біжи додому й перезуйся. — Та я вже бігав. Але вдома теж один черевик чорний, а другий — білий.
Учень 16: У слона болить нога Слон на ногу шкутеильга . Гостював комар у нього, Наступив йому на ногу.
Учень 17: Кіт питає у кота: — Що таке сміхота? Кіт коту відповіда: — Штука ця не проста. Це коли у кота миші вкрадуть хвоста.
Ведуча: — Дякуємо «Золотому гусачку» за добрий настрій. Нема такого свята, де б не співали і не танцювали. То запрошуємо на український народний танець «Гопак»
Ведуча: — А зараз послухаєм гостей. Їм дали завдання придумати цікаву історію або згадати, що цікаве і смішне траплялося.
Розповідь гостей.
Ведуча: — Дякуємо, дякуємо. Як гарно, що ми народилися в Україні. Для кожного з нас вона — найкраща країна в світі. Її чудова врода, її ніжні, жартівливі пісні слухають люди усіх народів. Запрошуємо вас послухати жартівливу пісню «А мій милий вареничків хоче».
Виконується пісня, господарка і господар пригощають гостів варениками.
