Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: Де той рік, де той місяць той проклятий тиждень і день, Коли ми, українці, забули, що ми українці?
І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, І що ми в Україні – таки український народ, А не просто юрба що у звітах населенням зветься
І що хміль наш – у пісні, а не у барилах вина. І що щедрість – у серці, а не в магазинних вітринах. І що є у нас мова, і що українська вона, Без якої наш край – територія, а не Вкраїна.
Я до себе кажу і до кожного з вас – Говори! Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! Запитайте у себе: відколи, з якої пори Почали українці себе у собі забувати?
Програш
Запитаймо про те, чи списати усе на буття, Котре нашу свідомість узяти змогло так над Бога Чим солодший од меду нам видався чад забуття Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як? Чи в "моголах" і вмерти судилось нам ще од Тараса? Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, Що згнітив нашу рівність до рівня вторинної раси
Українці мої! Як гірчать мені власні слова... Знаю добре, що й вам вони теж – не солодкі гостинці. Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, Коли бачу, як щиро себе зневажають вкраїнці.
І тоді в мені ниє крамоли осколок тупий, мене думка одна обсідає і душить на славу: Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря, І хіба не зотліє до тла українство між нами, Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил, Як не зраджена нами, зневажена нами Вкраїна... Плюсовий запис
За славу і волю (плюс) - муз: Анна Олєйнікова, сл: Леонід Ржепецький
За славу і за волю Боролися віками Хоробрі і відважні, Що звались козаками. . Приспів: По світу гучна слава Про козаків лунала, Воїнів таких відважних Ще земля не знала. . В похід ішли сміливо На бій із ворогами Відважні і хоробрі, Що звались козаками. . Приспів. . Життя віддать за волю Й боротись до загину - Осб так потрібно, браття, Любити Україну! . Приспів.
Отчий край (плюс) - Слова: Галина Захарченко Музика: Юрій Васильківський
1 Летять лелеки в рідний край – Де пахне м ята і любисток. Замріяний зелений гай Вдягнув калинове намисто. Ми повертаємось туди, Де гнізда вили до світлиці. Щоби джерельної води Напитись знову із криниці. Приспів: Зустрічай Отчий край, У своїй зустрічай нас оселі. Розпрямись, піднімись, Посміхнись щиро й мило. Запитай: "Де були? І чому ми такі невеселі?" Дай тепла, Україно І щедрої долі завжди. 2 Тут найдорожча із доріг Стежина кличе знов знайома. І рідний батьківський поріг, Таке все миле і відоме. І запах свіжої трави, І синє небо й жовте поле. Ми Україну зберегли! Вона запрошує до столу.
Отчий край (мінус) - Слова: Галина Захарченко Музика: Юрій Васильківський 1 Летять лелеки в рідний край – Де пахне м ята і любисток. Замріяний зелений гай Вдягнув калинове намисто...............
1 Козаченьки подоляни прославляли край, Батьківщину визволяли Кривоніс й Нечай. Тут богунці, хлопці славні гнали ворогів, Цій землі повернем славу прадідів й дідів, Ми повернем собі славу сивини віків. Приспів: Хай цвіте Поділля, рідний край краси, Барвінкове зілля, ми твої сини. Звідси в Чорне море витіка ріка, Щоб не знати горя - доля в нас така. – двічі 2 Майорить над Бугом гордо наший стяг, Й козацькі хоругви збережем в віках. На рушник ми станем через сотні літ, Прокладем ми славу в зоряний політ. Козацькую славу на мільйони літ.
Козаченьки подоляни (мінус) 1 Козаченьки подоляни прославляли край, Батьківщину визволяли Кривоніс й Нечай. Тут богунці, хлопці славні гнали ворогів, Цій землі повернем славу прадідів й дідів, Ми повернем собі славу сивини віків...............
