(До зали заходить вихователька, підходить до столу з фотокартками, переглядає їх) Голос за лаштунками: ВЕСНА. РІК 2029 (До зали заходить друга вихователька) - Що це ви робите, Лілія Олексіївна?
- Та от знайшла фотографії дітей, яких ми випустили в 20__ році. Сиджу, розглядаю і згадую їх. Хороші були діти.
- Просто чудові. Я з ними спілкуюсь в інтернеті і знаю, хто з них ким став. (Розкриває свій ноутбук і показує).
- Ой, як цікаво! То розкажіть же, що вони тепер поробляють. (Сідають одна біля одної і розмовляють дивлячись в ноутбук).
- Це ось Діана. Пам’ятаєте, все лялькам платтячка вирізала з паперу? Так, тепер вона модельєр, свою фірму має. А ось дівчатка Іра та Тамара – відомі топ моделі, демонструють одяг цієї фірми.
- Бач, і тоді дружили й тепер разом. А що ви знаєте про Сашу та Сергія, тих, які постійно билися?
- Вони й тепер б’ються – боксери. У неділю їх бій по „1+1” показуватимуть.
- Це ж треба! А що ви скажете про Артема? Бувало щось все загубить – то шапку, то рукавичку, то іграшку.
- Цей тепер усе знаходить – слідчим став, найскладніші справи розплутує. А пам’ятаєте Вову? Того, що всі машинки собі забирав? Мороки було... так він нині – директор автопарку.
- Чим далі, тим цікавіше. А що чути про Сашу Сотніка? Скільки разів ми його малюнки змивали з стін!
- Ви не повірите – став художником
- Дякую вам за цікаві новини. А пам’ятаєте їхнє свято випускне у 20__ році?
- Щось пам’ятаю, а щось уже й забулося. От якби можна було повернути час назад!
- А я зараз поставлю відеозапис того випускного свята, то й пригадаємо, як усе було.
ГОЛОС ЗА ЛАШТУНКАМИ: -Отже, рік 20__, весна, випускний бал у дитячому будинку. (Заходять двоє дітей) 1 дитина: Увага! Увага! Шановні друзі, Ми сьогодні прийшли На радісне свято Веселе, чудове – Ми йдемо до школи.
2 дитина: Хай пісня тут лине! Хай сміх скрізь лунає, У кожного радісна усмішка сяє. Всі дружні, веселі, Радійте за нас Разом: Ми всі йдемо у 1 клас. (Під музику до зали заходять діти з повітряними кульками). Вихователь 1: Сьогодні ми у дружнім колі Випускників вітаємо своїх. Вони вже в вересні Навчатись будуть в школі, А ми у групі Лишимось без них. Вихователь 2: Прийдуть до нас Нові маленькі діти, Ми їх так само будемо навчать. А в перші дні, буває так нерідко, Нам буде вас не вистачать. 1 дитина: Нам теж без вас незвично буде трішки, Але ж до цього треба вже звикати. Ми в цьому році дуже гарні книжки Вже самостійно зможемо читати. 2 дитина: Ми в школі хочемо про все навчитись На пустощі не витратимо час. До вас, звичайно, встигнем завітати, Бо й нам не вистачати буде вас. 3 дитина: Радіє край і в променях іскриться: Це сонечко спішить до нас само. Бо ми вже підросли – ось подивіться, І в цьому році в школу ідемо. Ведуча: Ой, подивіться на Гнома, спить собі у куточку. (Звертається до Гнома) Нам вибачте, шановний Гноме, Що Вас турбуємо удома. Вже годі спати, зараз день! Дитина: Гноме, любий, прокидайся – Нам до школи восени. Хочемо чарівну казку Із собою взяти ми! Гном: Куди? Куди? До школи? Це ж чудово Я казкар Олє-Лукойє. Чарівна парасолька в мене є. Вона нас в казку поведе. ТАНОК З ПАРАСОЛЬКАМИ Гном: Парасолько, покрутись, Казко, казочко, з’явись!(Гном виходить з зали) Ведуча: Жили собі дід та баба в одному селі І мали Телесика. Нічого собі. Хлопчина веселий, підріс ось якраз, Вже час йому в школу іти, в перший клас. (Заходить Івасик із портфелем) Івасик: Купив дідусь портфеля, бабуся – книжки. Учитись в школу іду залюбки! Навчуся я скоро читати і писати, Навчуся гарно рахувати... (Сідає під кущем, розглядає книжки. З’являється Зміюка) Зміюка: Що за шум? Не дадуть поспати! Хто там хоче рахувати? А, Телесик! Справді так! Що це в нього у руках? Яка гарна річ! Ти ба! А в моєї Оленки такої нема! Треба думати-гадати, Як портфелика забрати! (Зміюка, крадучись, підходить до Телесика) Івасик: Сонечко гріє, хлюпотить вода, Гілочки широкі кущик розкида. Скоро йти до школи, трішки часу є, Тут у холодочку подрімаю ще... (Засинає) Зміюка: І добре, він заснув! Тихо я... Щоб не почув! В нього портфелик заберу І Оленці подарю. (Зміюка забирає портфель). Ведуча: Тут Сорока прилетіла Голосно заскрекотіла. Сорока: Гей, Івасику, вставай І портфеля йди шукай! Тут Зміюка вже була І портфеля понесла! Пісня „По секрету всьому світу”. Ведуча: Йде Телесик гаєм, йде Телесик лугом, Скільки йшов – не знаєм, що казав – не чули! І прийшов Телесик до дуба старого, Ніколи не бачив Івасик такого! Він не довго приглядався Під кущем вмить заховався, Бо стежка вузька, Швидко його до Змії привела. (З’являється Зміюка з віником. Замітає, а за дубом спить Оленка. Змія ставить віник, бере портфель). Зміюка: От чудову річ придбала, що в Телесика забрала! Зрадіє моя доня, іграшка просто чудова! Оленко, доню, йди хутчіш, подивися поскоріш, Що в руках своїх тримаю, такого в тебе ще немає. Виходь, доню, прокидайся, портфеликом іди пограйся. (Виходить заспана Оленка, сідає на підлогу, роздивляється портфель) Оленка: Портфель гарний, що й казати! Сірку треба показати! Сірко, Сірко, на-на-на... І чого це його нема? (Йде до хати і каже) Оленка: Сірко, ах ти ледар, дармоїд, Спиш, та й спиш, Зараз провчу тебе я так як слід! (Оленка тягне Сірка за хвіст. Сірко скавучить) (Уривок для ознайомлення)
