Коли весною зацвіте Трава в палаючих серпанках,— В степ на курган крутий іде, В степ на курган крутий іде Старенька зморена журавка. В далеких обріях пливуть Біляві марева туманів, А їй здається, ніби йдуть, А їй здається, ніби йдуть Сини — журавлики кохані. Стомили крилонька вони, В курган лягли спочить від грому,— Та вірить мати, що сини, Та вірить мати, що сини, Колись повернуться додому. Туман, як болі давніх ран, Літами журно пропливає. А мати ходить на курган, А мати ходить на курган Синів ще й досі виглядає.
1.Знову зорі спогадом покличуть, І полине пісня у вікні, То лелеки журяться,курличуть Спогадом жахливої війни. П-р: За те, що в небі сонце світить, І на весні цвітуть садки, За те, що ми живем на світі. Спасибі Вам, фронтовики.
2.Відгриміли постріли, гармати, Засвітилось сонце в небесах І не дочекалась сина мати, І сльоза скотилась по щоках.
3.Стеляться тумани сині-сині Розцвітають маки золоті, Поклонися рідна Україно, Тим, хто захистив нас від біди
Ви дорослими стали так рано, Дим війни зателив горизонт. І біда, що прийшла так нежданно, Повела вашу юність на фронт. Ви долали нелегкі дороги І стояли насмерь до кінця, Щоби свято прийшло Перемоги, Щоби радість прийшла у серця. ПРИСПІВ: Спасибі Вам, герої-ветерани, За мирне небо сонячне над нами, За те, що можуть жити і радіти На Україні милій наші діти. Спасибі Вам, герої-ветерани, Що вдовами не стали наші мами, За те, що ви для нашого народу Здобули Перемогу і свободу.
І живуть молоді побратими, Ті, що впали у кремнім бою. Вони будуть завжди молодими, Разом з Вами стояти в строю. Час не гоїть отримані рани, І на свято не всі вже прийшли. Ви себе бережіть, ветерани, Як Вітчизну в боях берегли. ПРИСПІВ. mod. Спасибі Вам, герої ветерани, За мирне небо сонячне над нами, За те, що можуть жити і радіти На Україні вільній наші діти. На вільній Україні наші діти.
сл.Василя Савюка,муз.Володимира Домшинського виконує Заслужений артист України Володимир Коваленко
Про Афганістан
Мальовничий куточок землі Нехотіла біда обминути Незагоєний біль матерів Ми ніколи не зможем забути Хто нам скаже сьогодні чому? За що оце пекло далеке На ту прокляту Богом війну З України летіли лелеки
Чорні лелеки летіли з Афгану лелеки Чорні лелеки летіли мов чорні тюльпани лелеки Біль матерів прнесли з далека лелеки Чорні лелеки чорні лелеки лелеки
Нам нетреба сьогодні чомусь Дайте просто розправити крила І згадати безглузду війну На солоних Авганських могилах
Мальовничий куточок землі Нехотіла біда обминути Незагоєний біль матерів Ми ніколи не зможем забути
Коли весною зацвіте Трава в палаючих серпанках,— В степ на курган крутий іде, В степ на курган крутий іде Старенька зморена журавка. В далеких обріях пливуть Біляві марева туманів, А їй здається, ніби йдуть, А їй здається, ніби йдуть Сини — журавлики кохані. Стомили крилонька вони, В курган лягли спочить від грому,— Та вірить мати, що сини, Та вірить мати, що сини, Колись повернуться додому. Туман, як болі давніх ран, Літами журно пропливає. А мати ходить на курган, А мати ходить на курган Синів ще й досі виглядає.