Слова: И. Шаферан, Музыка: Г. ГладковБелые снежинки кружатся с утра, Выросли сугробы посреди двора. Стала от снежинок улица светлей, Только одеваться нужно потеплей.
Просто невозможно зиму не любить, Скоро будем бабу снежную лепить. Если на прогулке в снег мы упадем, Встанем, отряхнемся и опять пойдем.
Привезут из леса елку в детский сад, Дед Мороз поздравит с праздником ребят. Десять раз в неделю мы считаем дни, Чтоб зажглись скорее яркие огни.
Де колись в дитинстві я бачила жар-птицю, Там стоїть глибокая зоряна криниця. І в серпневі ранки крізь туман прозорий Падали в криницю синьоокі зорі...
Мені ще й досі сниться | Пісня материнська, | Зоряна криниця | На околиці дитинства. | (2)
Якось на світанні знов роси трави вкрили, Ми з тобою воду вдвох із криниці пили. Та вода цілюща по вустах стікала, Наче поцілунок душу обпікала...
Мені ще й досі сниться | Росяне світання, | Зоряна криниця | На околиці кохання. | (2)
Розгубила ніч вогні і замовкли птиці, Знову бачу я вві сні зоряну криницю, Де мене ти перший раз цілував несміло, Де любов зустріла нас, щастя нас зустріло!
Мені ще й досі сниться Пісня материнська, Зоряна криниця На околиці дитинства. Мені ще й досі сниться Росяне світання, Зоряна криниця На околиці кохання.
Я для мережива Поділля В кольорах розквітчаного зілля Я рожеві мрії вишивала Та не кожна мрія оживала. Як ніде в цім благодатнім краї Виростають пишні короваї І земля в пшеничнім колосінні Наче у жіночім голосінні.
Вечорниці з гарбузами, Рушники над образами, Небо, жито і розмаї Я хрестами вишиваю. Пише хтось, а хтось читає, Ну, а я, я вишиваю!
Все тут прижилося на Поділлі: І пісні журливі, і весільні, І духмяні квіти з полинами, І червоні маки з бур'янами. Ти мені, подільська панорама, Усіма барвилась кольорами, І в узорах, виплеканим квітом, Є зажура виплекана віком.
Вечорниці з гарбузами, Рушники над образами, Небо, жито і розмаї Я хрестами вишиваю. Грає хтось, а хтось співає, Ну, а я, я вишиваю!
Вечорниці з гарбузами, Рушники над образами, Небо, жито і розмаї Я хрестами вишиваю. Пише хтось, а хтось читає, Ну, а я, я вишиваю!
Дзвоник золотий усіх скликає На літо заснув порожній клас Дзвоник золотий іще не знає, Що йому дзвеніть останній раз. Приспів: Дзілінь/4р./-останній дзвоник кличе. - веселі всі обличчя. - Нам сонечко засяє. - Канікули чекають. Школо, - не сумуй, - я повернуся Крапельку за літо підросту. На порозі щиро посміхнуся. І до класу радісно зайду.
Хмари голубі у небі тануть, Зоряні дощі в долоні б’ють. Вже випускники дорослі стали На урок останній раз ідуть.
