Жила-була Аліса, та тільки не лиса, А дівчинка Аліса, що вірить в чудеса. А як повіриш в диво - воно уже твоє, Брехливе чи красиве - приймай яке вже є! Аліса, Аліса повірила в диво якось І звісно, і звісно, і звісно це диво збулось!
До дзеркала в кімнаті Аліса підійшла І почала співати, а потім простягла Дві крихітні долоні, сказала відчинись Вона сказала: "Доню, заходь і не барись!" Аліса, Аліса крізь дзеркало в казку ввійшла І полем, і лісом шляхом задзеркалля пішла.
Але, коли Аліса з країни Дивоснів Принесла запах лісу і квіти чарівні, Ніхто їй не повірив про дивні чудеса, Скотилась у Аліса непрошена сльоза... Аліса, Аліса повірила в диво своє І звісно, і звісно, що диво і було, і є! Аліса, Аліса повірила в диво своє І звісно, і звісно, що диво і було, і є! Що диво і було, і є! Що диво і було, і є! Аліса!
Музика: О. Янушкевич. Слова: Н. Погребняк. Виконує: Д. Погребняк.
Сонячно мріями квітне, Небо високе блакитне. Знов одягнула калина В пишне намисто гілля. Щедро добром колоситься В золоті - хвилях пшениця. Все це - моя Батьківщина! Це українська земля! Україна моя - це пісні солов'їні, Україна моя - щастя в кожній родині. Обереги святі, подаровані дітям... Україно моя! Ти найкраща у світі. Україно! Ти найкраща у світі! Пісню - любов материнську, Славу квітучу батьківську, Що по козацьких могилах В диво - волошках зійшла. Я, наче зоряну мрію, На рушники перешию. Щоб для дітей України Щастям земля розцвіла! Україна моя - це пісні солов'їні, Україна моя - щастя в кожній родині. Обереги святі, подаровані дітям... Україно моя! Ти найкраща у світі. Україно! Ти найкраща у світі! Україна моя - це пісні солов'їні, Україна моя - щастя в кожній родині. Обереги святі, подаровані дітям... Україно моя! Ти найкраща у світі. Україно! Ти найкраща у світі! Україно! Ти найкраща у світі!
Я вірю, вірю в чудеса В казкові замки також вірю Я вірю що коли гроза Зійде веселка на подвір’ї Калина знову зацвіте І подарує неба ласку І хто повірить і ввійде По її сходинках у казку.
Приспів: Безмежну і красиву, і добру і просту Якщо повіриш в диво воно вже тут як тут. Повір і казка буде збуватись залюбки Казки ж складають люди дорослі-малюки.
Ти знаєш що моя зоря До мене якось завітає Щоби дізнатись як і я Живу і що в душі плекаю Сни розповість вона свої Про дивні неземні країни По її сходинках тоді У дивну казку я порину.
В дім забрела осінь невчасно, В серці любов зіркою згасла… Туга дощем падає рясно, І на душі сум і нещастя. Ти на любов стільки чекала, Ти уночі вірші писала. Тільки чомусь дива не сталось, Б’є у вікно осінь зухвало.
Приспів : Та не сумуй і не журись, Знаю весна прийде колись, І зацвітуть яблуні знов, Буде весна-буде любов!
2. Стихнуть вітри і заметілі, І прилетять лебеді білі. І заведуть пісню несміло Нам принесуть щастя на крилах.
Приспів : Та не сумуй і не журись, Знаю весна прийде колись, І зацвітуть яблуні знов, Буде весна-буде любов!
3. Тільки повір , станеться диво, В руки впаде зоряна злива, В серце любов прийде красива, Ти навесні будеш щаслива.
Приспів : Та не сумуй і не журись, Знаю весна прийде колись, І зацвітуть яблуні знов, Буде весна-буде любов!
